Портал:Фантастика жахів
 | Ласкаво просимо до порталу «Фантастика жахів» |  |
 Фантастика жахівФантастика жахів (англ. Horror literature, horror fiction; часто просто «жахи» або навіть «ужастики», іноді й запозичене з англійської «хорор») - жанр художньої літератури, що розкриває сюжети та теми, які призначені чи мають потенціал, щоб налякати або досягти переляку своїх читачів, викликаючи почуття жаху і терору. Літературний історик Дж. Е. Каддон визначив твір жахів, як "шматок фантастики в прозі змінної довжини, який шокує ... або навіть лякає читача, чи, можливо, викликає почуття відрази чи ненависті". Це створює моторошну і страшну атмосферу. Цей жанр близький до жанрів «фентезі» та «містики», хоча кожен з них являє собою окремі течії фантастичної літератури. Містика і фантастика жахів, тим не менш, часто відносять до однієї підгрупи фантастики через численні подібності, проте відмінності в них є також. Слід зазначити, що термін «фантастика жахів» не завжди сприймається тотожним терміну «література жахів», бо останній має більш широке значення, адже «жахи» далеко не завжди належать до фантастики . Книги жанру мають як абсолютно незбагненні сюжетні моменти, так і прозу, засновану на реальних подіях (наприклад, «психологічні трилери», як правило, часто взагалі не мають жодного фантастичного елементу). Проте, все ж таки, жах у книгах жанру, як правило, є надприродним, хоча він може і не мати суто надприродного характеру. В таких випадках центральна загроза твору у жанрі «хоррор» може бути витлумачено як метафора для великих страхів суспільства. |
 Вибрана стаття Жу́ль Ґабріе́ль Ве́рн (фр. Jules Gabriel Verne; *8 лютого 1828, Нант, Франція — †24 березня 1905, Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається засновником жанру наукової фантастики. До фантастики жахів має відношення роман Верна Замок у Карпатах. Народився в Нанті, давній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна (1798–1871), нащадка сім'ї провансальських юристів, і Софі Верн (1801–1887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємиці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників. Рід Жуля Верна з боку матері походить від шотландського стрільця, який у 1462 році вступив на службу в гвардію Людовика XI і отримав дворянський титул за вірну службу королю. По батьківській лінії Верни були нащадками кельтів, які з давніх-давен мешкали на території Франції. У сім'ї Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі. ::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення |
 Обраний життєпис Роберт Альберт Блох (англ. Robert Albert Bloch; 5 квітня 1917, Чикаго - 23 вересня 1994, Лос-Анджелес, ) — американський письменник-фантаст. З дитинства був великим прихильником творчості Говарда Лавкрафта, з яким певний час навіть перебував у переписці. Перше оповідання «Lilies» опублікував у напівпрофесійному журналі «Marvel Tales» 1934 року. В період 1935–1945 років опублікував більше сотні оповідань жахів та фентезі в різних журналах (серед яких й у співавторстві з Генрі Каттнером), деякі під псевдонімом «Tarleton Fiske». 1945 року в якості сценариста брав участь у створені популярного радіо-шоу «Stay Tuned for Terror». Перша книга — видана у Великій Британії брошура «Sea-Kissed» (збірка, 1945 рік). Того ж року видавництво Arkham House видає великий том оповідань Блоха «The Opener of the Way». Автор легендарного «Психо», пізніше екранізованого Альфредом Хічкоком. Є творцем Людвіґа Прінна та його книги-новотвору «Таємниці хробака» «Des vermis mysteriis». Блох народився в Чикаго, в родині Рафаеля Рея Блоха (1884–1952), банківського касира та Стелли Леба (1880–1944), соціального працівника німецько-єврейського походження. Родина Блоха переїхала до Мейвуда, передмістя Чикаго, коли Робертові було п'ять років..::::::::::::::::читати далі |
 Чи Ви знаєте...
|
Книжкові фантастико-жахливі саги  Мі́фи Кту́лху (англ. Cthulhu Mythos) — спільний вигаданий всесвіт, заснований на творах американського письменника жанру жахів Говарда Лавкрафта та його послідовників (Августа Дерлета, Френка Лона, Роберта Говарда, Роберта Блоха, Фріца Лайбера, Коліна Вілсона, Браєна Ламлі[en], Генрі Каттнера та інших). Цей термін був запропонований Августом Дерлетом вже після смерті Лавкрафта, для позначення системи традиційних складових, якими послуговуються сам Лавкрафт та його послідовники і популяризатори творчості. У терміні використане ім'я створіння Ктулху (англ. Cthulhu) — одного з найвідоміших лавкрафтівських персонажів, що вперше з'явився в оповіданні «Поклик Ктулху» (1928). В оригінальній назві використовується слово Mythos на зразок грецького Μύθος замість англійського Myth. У Міфах можливе використання описаних Лавкрафтом богів та істот, героїв і місць, стародавніх книг та інших артефактів. Важливий елемент Міфів — це створення атмосфери надприродного жаху при зіткненні людини з чимось, що знаходиться поза межами звичного їй світу, з тим, що вона не може пояснити. Автор не вказує на щось конкретне, а пропонує читачеві самостійно домислити сутність незрозумілого.::::::::::::::::читати далі |
Телевізійні фантастико-жахливі серіали «Ба́ффі — перемо́жниця вампі́рів» (англ. Buffy the Vampire Slayer) — американський молодіжний телесеріал, із Сарою Мішель Геллар у головній ролі, про долю американської дівчини, яка має надлюдські сили. Серіал створено за мотивами однойменного повнометражного художнього фільму 1992 року. Свій початок серіал брав як комедійний фільм жахів, але з кожним сезоном ставав усе похмурішим й драматичнішим. За сюжетом Баффі переїжджає до міста Саннідейл, переповненого потойбічними створіннями, яких вона має знищувати. Одна з головних сюжетних ліній — стосунки Баффі та її друзів. .::::::::::::::::читати далі |
Фантастико-жахливі художні фільми  «Дум» (англ. Doom) — американський фантастичний бойовик 2005 р. режисера Анджея Бартковяка. Фільм створений за мотивами серії ігор з однойменною назвою виробника ID Software. Сюжет розгортається навколо групи морських піхотинців в науково-дослідному центрі на Марсі, які спочатку прибувають на Червону планету як рятувальна місія, але пізніше вони вступають у бій з генетично модифікованими монстрами. Головні ролі виконували: Карл Урбан, Розамунд Пайк, Бен Деніелс, Разаак Адоті, Дуейн Джонсон і Добі Опарей. Після угоди термін на права на фільм з Universal Pictures і Columbia Pictures сплив, ID Software підписала угоду з Warner Bros. із застереженням, що фільм отримає зелене світло протягом 12 місяців. Проте Warner Bros. втратила права, які були згодом повернуті Universal Pictures, яка і почала виробництво в 2004 році. Фільм став міжнародним проєктом спільного виробництва США, Великобританії, Чехії та Німеччини. В інтерв'ю з виконавчим продюсером Джоном Веллсом він заявив, що другий фільм буде запущений у виробництво, якщо перший матиме успіх у прокаті. Продаж квитків на перший уїк-енд склали більше $15,3 млн, але впали до $4,2 млн в другий вік-енд. Як екранізація культової комп'ютерної гри «Doom», фільм не окупив себе у прокаті, отримав негативні відгуки професійних кінокритиків та середню оцінку від глядачів. Фільм знятий за мотивами культової комп'ютерної гри, яка з'явилася в 93-му році й стала однією з перших у своєму роді. У самій грі сюжету небагато, а що стосується картини, то її завязка така: у 2045 році спеціальний загін Морської піхоти відправляється на віддалену планету. Прибувши на місце вони виявляють, що в результаті невдалого експерименту все населення бази перетворилося на монстрів і що вибратися буде набагато складніше, аніж прилетіти.::::::::::::::::читати далі |
Анімаційні фантастико-жахливі фільми
|
 Премії фантастики жахівПремія Брема Стокера (англ. Bram Stoker Award) — нагорода, що присуджується Асоціацією письменників жанру жахів (en:Horror Writers Association) за видатні досягнення в жанрі. Нагородження проводяться щорічно, починаючи з 1987 року. Лауреати премії обираються шляхом голосування серед дійсних членів асоціації. Кілька членів асоціації (враховуючи першого президента асоціації Діна Кунца) зі скепсисом ставляться до даної нагороди, та вважають, що її присудження може стимулювати нездорову конкуренцію замість того, щоб бути вираженням дружнього захоплення..::::::::::::::::читати далі |
 Добра стаття Е́дґар А́ллан По (англ. Edgar Allan Poe МФА: [ˈɛdgɚ ˈælən ˈpoʊ̯] Е́дґар Е́лан По́в; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму. Найбільш відомий своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями. Едґар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики[1]. Він був першим відомим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю — тому упродовж життя По потерпав від матеріальної скрути[2]..::::::::::::::::читати далі |
Події:
Народилися:
Померли:
Книги у жанрі фантастики жахів «Крістіна» (англ. Christine, 1983) — роман Стівена Кінга про машину, яка поводить себе, наче жінка. У 1983 році роман був екранізований режисером Джоном Карпентером. Арні Каннінгейм — невдаха, до того ж, у нього жахливі вугрі. Майже всі знущаються над Арні, крім його єдиного друга Денніса. Але одного разу Ерні закохується. У машину. У «плімут-фурію» 1958 року випуску. Зазвичай автомобілі в такому стані відправляють на звалище. Але Арні все одно купує Крістіну, як назвав її попередній власник, старий-мізантроп Ролланд Лебей. Ерні, можна сказати, «одружується» на ній. Деннісу чомусь відразу не подобається цей автомобіль, незабаром він дізнається, що через Крістіну загинули дружина і дочка Лебея — але Арні занадто захоплений своїм придбанням, і його дружба з Деннісом дає тріщину. Арні ставить Крістіну у гараж і починає приводити її до ладу. Причому, у міру того, як змінюється вигляд Крістіни, змінюється і Ерні. Він стає упевненіший у собі, може бути, навіть трохи жорстокий. У нього обличчя, нарешті, очищується від вугрів. Ерні знайомиться з красивою дівчиною, і вона закохується в нього….::::::::::::::::читати далі |
 Категорії |
 Література про хоррорВи можете додати сюди посилання на книги фантастики жахів↓
|
 Нові статті
|
 Корисні шаблони
|
 Вікіпроєкти}} |
 Братні портали |
|
- ↑ Stableford, 2003, с. 18—19
- ↑ Meyers 1992, p. 138