Портал:Природничі науки
Природничі науки  Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки. До природничих наук зараховують :
Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін.Вони взаємопов'язані між собою і доповнюють одне одного. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі |
 Вибрана стаття Стара́ ква́нтова тео́рія (іноді стара́ ква́нтова меха́ніка) — підхід до опису атомних явищ, що був розвинутий у 1900–1924 роках і передував квантовій механіці. Характерна риса теорії —використання класичної механіки та деяких припущень, що суперечили їй. Основою старої квантової теорії була модель атома Бора, до якої пізніше Арнольд Зоммерфельд додав квантування z-компоненти кутового моменту, яке невдало назвали просторовим квантуванням. Квантування z-компоненти дало змогу ввести еліптичні електронні орбіти й запропонувати ідею енергетичного виродження. Успіхом старої квантової теорії був коректний опис атома водню та нормального ефекту Зеемана. Основний інструмент старої квантової теорії — квантування Бора — Зоммерфельда, процедура, що формує деякий дискретний набір станів інтегровного руху класичної системи й визначає їх як дозволені стани цієї системи, аналогічно до дозволених орбіт у моделі Бора. Система може перебувати лише в цих станах і в жодних інших. Ця теорія неспроможна описувати хаотичний рух, оскільки вимагає повної замкненості траєкторій руху класичної системи. Точкою відліку старої квантової теорії (і квантової механіки взагалі) вважається поява робіт.::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення |
Фізична термінологія  Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) — природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами; це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова. Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту, як єдиної системи (космологія). Деякі з закономірностей, які встановлені фізикою, є загальними для всіх матеріальних систем. До таких можна віднести, наприклад, закон збереження енергії. Такі закономірності називають законами фізики. Фізику вважають фундаментальною наукою, тому що ...::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна термінологія  Парадо́кс Фе́рмі — парадокс, запропонований фізиком Енріко Фермі, який піддає сумніву можливість виявлення позаземних цивілізацій. Конкретніше, він стосується спроб відповісти на одне із найважливіших запитань всіх часів: «Чи людство є єдиною технологічно розвинутою цивілізацією у Всесвіті?» Рівняння Дрейка, що дає оцінку кількості позаземних цивілізацій, з котрими ми могли би вступити в контакт, дає, в залежності від вибору невідомих параметрів, достатньо високу оцінку шансам на таку зустріч. На такий висновок Фермі відповів, що, якщо в нашій галактиці повинно існувати багато розвинутих цивілізацій, тоді «Де вони? Чому ми не спостерігаємо жодних слідів розумного позаземного життя, таких, наприклад, як зонди, космічні кораблі або радіопередачі?» Припущення в основі парадоксу Фермі часто називають Принципом Фермі. Парадокс можна підсумувати так: Поєднання поширеної віри в те, що у Всесвіті існує значна кількість технологічно розвинутих цивілізацій, із відсутністю яких-небудь спостережень, котрі б її підтверджували, є парадоксальним і веде до висновку, що або наше розуміння природи, або наші спостереження неповні та помилкові. Одна із нових гіпотез, названа Гіпотеза виняткової Землі, стверджує, що.::::::::::::::::читати далі |
Хімічна термінологія Хімі́чний елеме́нт (заст. первеньСловник синонімів Караванського) — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому. Сукупність атомів елементу з однаковою масою називається нуклідом, а ізотопами називаються атоми одного елементу з різними масами. Атоми даного хімічного елементу відрізняються від атомів інших елементів величиною заряду ядра, кількістю та характером розміщення електронів навколо ядра, розмірами і хімічними властивостями. У нейтрального атома число електронів на електронних оболонках дорівнює заряду ядра. У разі, коли кількість електронів не збігається з кількістю протонів у ядрі, утворюється йон, однак це іон відповідного хімічного елемента. Кількість атомів хімічного елемента не змінюється при хімічних реакціях. Для перетворення атома одного хімічного елемента в інший необхідні ядерні реакції. Зокрема, за допомогою ядерних реакцій отримують нові хімічні елементи, які не існують у природі. На 2010 рік було відомо 118 хімічних елементів: з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно в результаті ядерних реакцій. Усі відомі нині речовини, а їх уже 20 000 000, утворені атомами різних хімічних елементів..::::::::::::::::читати далі |
Біологічна термінологія Електричний синапс - тип синапсу.  В першій половині ХХ сторіччя вважалося, що передача нервового сигналу за допомогою хімічного синапсу притаманна періферийним нервово-мускульним контактам хребетних (автономна мускулатура та моторні контакти), але, в основному через брак дослідних даних, синапси в Центральній нервовій системі (ЦНС) вважались такими, що використовують безпосередньо електричну передачу. Але, після відпрацювання методик внутрішньоклітинного запису електричних потенціалів в 1950-х роках, було показано, що з’єднання нейронів хімічними синапсами є правилом для ЦНС хребетних..::::::::::::::::читати далі |
Екологічна термінологія Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів. Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі |
Геологічна термінологія Катагенез (рос. катагенез, англ. katagenesis, нім. Katagenese f, Katagenesis f (in der Geologie f)) у геології — природний процес зміни осадових гірських порід, що настає після діагенезу й передує метаморфізмові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні мінералів вторинних і перекристалізації речовини тощо. Стадія Катагенезу при газонафтоутворенні Розділяється на ряд підстадій: ранню – протокатагенез (буровугільний етап вуглефікації), середню – мезокатагенез (кам’яновугільний етап), пізню – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в зону температур 50-800С і тисків 30,4-35,5 МПа. Процес подальшого фізико-хімічного перетворення органіки, але в більш жорстких термобаричних умовах, супроводжується переважно утворенням газоподібних вуглеводнів за рахунок відщеплення периферійних груп від вхідної макромолекули органічної речовини. Одночасно відбувається подрібнення (відділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) та збільшення молекул органічної речовини (полімеризація основної матриці керогену), до кінця підстадії – дозрівання мікронафти (жирні кислоти частково декарбоксилюються, частково полімеризуються і переходять у полімерліпіди). Мезокатагенез (МК) – основна підстадія в історії утворення нафти. Вона розчленується на ряд градацій від МК1 до МК5.::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна термінологія  Ато́л (малай. adol — замкнений) — кораловий острів, який найчастіше має форму розірваного або суцільного кільця, що оточує неглибоку (до 100 м) лагуну. Виникають атоли навколо островів здебільшого вулканічного походження зі скелетних решток коралів та червоних водоростей і зустрічаються тільки у тропічних та субтропічних відкритих частинах океанів. Кільце атола має вигляд валу, що замикає внутрішню лагуну і зовні круто спадає в бік океану..::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна номенклатура  Плуто́н (134340 Pluto) — найбільша відома карликова планета Сонячної системи та транснептуновий об'єкт, перший відкритий об’єкт поясу Койпера. Це найбільша за розміром та друга за масою карликова планета і відповідно дев’яте за розміром та десяте за масою небесне тіло, яке обертається навколо Сонця (без урахування супутників планет). Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого з каменю і льоду і є відносно малим - його маса менша за масу Місяця вп'ятеро, а об'єм — утричі (радіус приблизно 1187 км). Орбіта Плутона має значний ексцентриситет (0,25, тобто, вона доволі витягнута) і значний нахил до площини екліптики (17,1°). Через витягнутість орбіти Плутон то наближається до Сонця на відстань 29,6 а.о. (4,4 млрд км) і опиняється ближче, ніж Нептун, то віддаляється на 49,3 а.о. (7,4 млрд км). Плутон перебуває в стабільному орбітальному резонансі з Нептуном, тому їхнє зіткнення виключене. )::::::::::::::::читати далі |
Хімічна номенклатура  Бензе́н (також бензо́л) — перший представник гомологічного ряду ароматичних вуглеводнів, молекулярна формула C6H6. Безбарвна летка рідина з характерним запахом. Вперше отриманий Майклом Фарадеєм з конденсату піролізу китового жиру в 1825 році. Промислово бензен добували із фракцій кам'яновугільної смоли, але з середини 20-го сторіччя практично весь промисловий обсяг бензену виробляється дегідрогенізацією нафтової сировини. Бензен має цінні властивості як розчинник, але через його високу токсичність і канцерогенність таке використання наразі дуже обмежено. Ця сполука є сировиною для промислового органічного синтезу, більше двох третин бензену іде на виробництво циклогексану, кумолу та етилбензену..::::::::::::::::читати далі |
Біологічна номенклатура  Зелені водорості (Chlorophyta або Chlorophycota, Chlorophycophyta) — група еукаріотичних організмів, що налічує приблизно 20 000 видів, та зазвичай класифікується як відділ царства Зелені рослини ( чи Chlorobionta NCBI, класифікація Бремера). Вперше класифікація на рівні відділу виділена за забарвленням А. Пашером (Pasher) в 1914 році. Історично вона класифікувалася до підцарства Нижчі рослини царства Рослини та, пізніше, царства Найпростіші. Проте, перш за все сам поділ є штучним та базується на комплексі ознак (морфологічних, цитологічних, біохімічних та даних молекулярної біології). За деякими даними, Chlorophyta відносять до нетаксономічної категорії — супергрупи Архепластид (Archaeplastida). Вважається, що Вищі рослини походять від Chlorophyta. ::::::::::::::::читати далі |
Геологічна номенклатура 
Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність. За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові). Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення..::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна номенклатура  Сіверський Донець впадає до Дону за 218 км від його гирла на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки становить 195 м, середній ухил 0,18 м/км. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c поблизу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова. На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.::::::::::::::::читати далі |
 Нові статті
|
Теми природничих наук
|
Добра стаття Спонтанне порушення симетрії — спосіб порушення симетрії фізичної системи, при якому початковий стан та рівняння руху системи інваріантні відносно деяких перетворень симетрії, але в процесі еволюції система переходить у стан, для якого інваріантність відносно деяких (усіх) перетворень початкової симетрії вже є порушеною. Спонтанне порушення симетрії завжди пов'язане з виродженням стану з мінімальною енергією (вакууму). Множина всіх вакуумів має початкову симетрію, однак кожен вакуум окремо — ні. Наприклад, кулька в двохямковому жолобі скочується з нестійкого симетричного стану в стійкий стан із мінімальною енергією або вліво, або вправо, руйнуючи при цьому симетрію відносно зміни лівого на праве (інверсія)..::::::::::::::::читати далі |
Вибрані списки природничих наук   У списку лауреатів Нобелівської премії з хімії наведено всіх вчених, нагороджених цією премією з моменту її заснування у 1901 році. Станом на 2015 рік Нобелівську премію отримали 172 різні особи. Двічі здобував нагороду лише один вчений — Фредерік Сенгер (у 1958 і 1980 роках). Нагороду присуджують не лише індивідуально — Нобелівський комітет з хімії може розділити її між кількох науковців, що проводили дослідження близьких тем. Попри те, що вручення премії є щорічним, через різні причини визначення лауреатів не проводилося протягом восьми років. Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.::::::::::::::::читати далі |
 Обрана ілюстрація |
Обраний життєпис природничих наук. Фізики  Гейзенберг є автором низки фундаментальних результатів у квантовій теорії: він заклав основи матричної механіки, сформулював принцип невизначеності, застосував формалізм квантової механіки до проблем феромагнетизму, аномального ефекту Зеемана та інших. Брав активну участь у розвитку квантової електродинаміки (теорія Гейзенберга — Паулі) та квантової теорії поля (теорія S-матриці), в останні десятиріччя життя робив спроби створення єдиної теорії поля. Гейзенбергу належить одна з перших квантовомеханічних теорій ядерних сил; під час Другої світової війни він був провідним теоретиком німецького ядерного проєкту. Низку праць присвячено фізиці космічних променів, теорії турбулентності, філософським проблемам природознавства. Гейзенберг відіграв велику роль в організації наукових досліджень у повоєнній Німеччині. .::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Астрономи Раймонд Артур Літтлтон (англ. Raymond Arthur Lyttleton, 7 травня 1911 - 16 травня 1995) — англійський астроном та геофізик, член Лондонського королівського товариства. Родився у Ворлі-Вудз. Освіту здобув у Кембриджському університеті. У 1937-1969 працював в тому ж університеті, професор теоретичної астрономії. З 1967 — співробітник Інституту астрономії (до 1972 — Інститут теоретичної астрономії) Кембриджського університету... У роботах з теоретичної геофізики він першим вказав на важливість врахування гідродинамічних властивостей рідкого ядра Землі при вивченні її обертання. .::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Хіміки Вудворд народився в Бостоні, в сім'ї Маргарет (уродженої Бернс), дочки вихідця з Шотландії, і Артура Честера Вудворда, сина аптекаря з Роксбері (Массачусетс). У 1918 році, коли Роберту виповнився один рік, його батько помер від пандемії грипу. З раннього віку Вудворда приваблювала хімія, він з захопленням самостійно осягав цей предмет ще в період навчання в школі першого і другого ступеня в Квінсі. До старших класів він вже міг впоратися майже з усіма дослідами, описаними в широковідомому посібнику Людвіга Гаттермана для практичних занять з органічної хімії. У 1928 році Вудворд зв'язався з генеральним консулом Німеччини в Бостоні, і через нього йому вдалося отримати копії декількох нових статей, опублікованих у німецьких журналах. Пізніше, у своїй Коуповскій лекції, він згадував, як він був зачарований, коли серед цих статей, він випадково наткнувся на перше повідомлення Дільса і Альдера про відкриття ними реакції циклоприєднання. Протягом усієї своєї кар'єри Вудворд часто використовував і вивчав цю реакцію, як в теоретичному плані, так і експериментально. .::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Біологи Е́двард А́дріан Ві́лсон (англ. Edward Adrian Wilson нар.23 липня 1872, Челтнем — пом.29 березня 1912, Антарктида) — британський полярний дослідник, вчений-зоолог, орнітолог та лікар-фізіолог, художник. Учасник двох антарктичних експедицій Роберта Скотта. Його ілюстрації до праці Хемілтона A History of British Mammals вважаються класичними. Вільсон народився в районі Монпельє міста Челтнем у графстві Глостершир 23 липня 1872 року.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Екологи Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис природничих наук. Географи Ободовський Олександр Григорович (18 січня 1958 року) — український гідролог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народився 18 січня 1958 року Києві. Закінчив 1980 року Київський університет зі спеціальності «географ-гідролог». З 1980 року почав свій трудовий шлях інженером на географічному факультеті Київського державного університету, пізніше інженером-програмістом, старшим інженером Інформаційного обчислювального центру, у 1989–1992 роках асистент, з 1992 року доцент, з 2003 року професор кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету, з 1996 року заступник декана з наукової роботи географічного факультету. Кандидатська дисертація «Руслоформуючі витрати води річок рівнинної частини України» захищена у 1988 році в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова, докторська дисертація «Регіональний гідролого-екологічний аналіз руслових процесів» захищена в 2002 році в Київському національному університеті Тараса Шевченка.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Геологи Карл Фрідріх Крістіан Мос (нім. Carl Friedrich Christian Mohs, 29 січня 1773, Генроде, Німеччина — 29 вересня 1839, Агордо, Італія) — німецький мінералог і геолог. Навчався в Галле і Фрайберзі, їздив на навчання до Франції та Британії. У 1812 році він став професором в Граці, в 1818 році переїхав в гірничу академію до м. Фрайберг і в 1826 до Відня. Помер коли подорожував до Італії в місті Агордо недалеко від Беллуно Одним із найважливіших винаходів Моса є шкала твердості мінералів, названа його іменем.::::::::::::::::читати далі |
Наукові-дослідні установи природничих наук  Гри́нвіцька королі́вська обсервато́рія (англ. Royal Greenwich Observatory, код «000») — основна астрономічна організація Великобританії, з державним фінансуванням. Директор обсерваторії має титул королівського астронома. Заснована 1675 року королем Карлом ІІ для уточнення життєво важливих для мореплавців координат і спочатку розташовувалася в передмісті Лондона Гринвічі, у будівлях, спроєктованих Крістофером Реном..::::::::::::::::читати далі |
Наукові-освітні заклади природничих наук
|
Природничо-наукова періодика Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓
}} |
Природничо-наукова література Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓
} |
 Категорії |
 Науково-популярні телепрограми та кінофільми
Особливістю фільму є його позитивна спрямованість на комуністичну ідеологію. В ньому факти маніпулювання масовою думкою через телебачення, рекламу і політичні технології подаються як такі що притаманні лише капіталістичній системі. У фільмі вони протиставляються радянській політичній системі в принципі..::::::::::::::::читати далі |
 Вікіпроєкти |
 Братні портали |
|