Приозерне (Івано-Франківський район)
| село Приозерне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Рогатинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040270540063108 |
| Основні дані | |
| Колишня назва | Псари |
| Населення | 462 |
| Площа | 9,933 км² |
| Густота населення | 46,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77018[1] |
| Телефонний код | +380 03435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д.Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
276 м[2] |
| Водойми | Свірж |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65 |
| Карта | |
  Приозерне | |
 Приозерне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Приозéрне (давня назва Псари) — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Про Псари відомо з другої половини XVIII століття. Є підстави вважати, що село виникло давніше.
Згадується 9 вересня 1449 року в книгах галицького суду[3].
Перший відомий власник або посідач — Ян Влодкович[4]. Перший відомий власник — галицький підканцлер Юзеф Яблоновський. Будує класицистичну садибу, з колонами, портиком (дерев'яний, згорів у пожежі).
Після смерті магната маєток через спадки і шлюби потрапляє, до графа Станіслава Рея (1833—1873). До 1880 року старий палац розібрали, а ще до того поруч почали зводити нову садибу. Опікувалась тим дружина Станіслава і власне спадкоємиця маєтку Вільгельміна Рей з роду Ґлоґовських.
У 1939 році в селі мешкало 1230 осіб, з них: 1060 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 60 поляків та 10 євреїв[5].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[7].
- Світлини села Приозерне
-
Приозерне (Псари) на мапі XVIII століття
-
Церква Преображення Господнього
Маєток у Псарах, належав графському роду Реїв, нащадкам древнього роду Потоцьких[джерело?]. Первісний палацовий комплекс (класичний, з колонадою, портиком) виник у Псарах в другій половині XVIII століття. У 1880 році старий палац розібрали, а новий графиня Вільгельміна почала зводити ще за існування будинку-старця. Спроєктував нову садибу відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Будівництво садиби в еклектичному стилі завершили у 1882 році[8].
За радянської влади використовувався для господарчих потреб. Згодом — як психіатрична лікарня[9]. У 1955 році в палаці оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу. За часів незалежної України тут діяв жіночий монастир, а потім садибу передали УПЦ Київського патріархату.
В'їзна брама зведена у 1822 році. В путівнику-карті «Рогатин», виданому у тернопільському видавництві «Наш світ», подається інформація, що в'їзний проїзд палацу колись був наскрізним, але в 1970 році його замурували — тут було облаштовано місце для встановлення пам'ятника Леніну[10]. За повідомленнями ЗМІ, у 2004 році палац проданий у приватні руки[11].
- Світлини садиби Рея
-
Загальний вигляд палацу
-
Вигляд палацу з західного боку
-
Вигляд палацу зі східного боку
-
Брама до маєтку
-
Руїни на території палацового комплексу
-
Старий парк біля палацу
Церква Преображення Господнього збудована у 1793 році[12].
- Антоній Василь Дідушицький (1757—1817, Миропіль)[13] — польський політик[14], син коронного чашника графа Тадеуша Дідушицького[13].
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ Прогноз погоди в селі Приозерне. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek Fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego. — T. 12. — Lwów: Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego, 1887. — S. 198. — № 2303. (лат.)
- ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku: (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydaw. PAN, 1987. — S. 316. (пол.)
- ↑ Кубійович, 1983, с. 68.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Якщо Ющенко благословить, у замку графів Реїв на Івано-Франківщині відкриють українсько-польський центр. zik.com.ua. ZIK. 27 грудня 2007. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 6 квітня 2010.
- ↑ Зоряна Михайлюк (11 грудня 2020). Палац, свинарник, психіатрична: про що розповідає давня садиба Рея на Прикарпатті?. frankivsk-future.com.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2010.
- ↑ Псари (Приозерне). Садиба Рея та інші пам'ятки. castles.com.ua. Замки і храми України. Архів оригіналу за 8 грудня 2023. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ На Прикарпатті є невідоме село Приозерне із вражаючим палацом-красенем. news.ivano-frankivsk.ua. Прикарпаття Online. 23 червня 2017. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 23 червня 2017.
- ↑ Приозерне. Церква Преображення Господнього (1793). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda Synów), 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 171. (пол.)
- ↑ Dzwonkowski W. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 106. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 68. — ISBN 3-447-02376-7.
- Psary (2), wś, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 247. (пол.)
- Об'єкти у Псарах (опис Р. Афтаназі). psary.org. Українсько-польський фонд «Псари». Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 21 червня 2024.
- Садиба Рея у Псарах. tutbuv.com. 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 21 червня 2024.
- Катерина Щоткіна Пропав будинок, або Скільки коштує духовне відродження // Дзеркало тижня. — № 24. — 2008. — 27 червня-4 липня.
- Europe in the XVIII. century: Psary. arcanum.com. Процитовано 21 червня 2024.
|
Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||
