Обговорення користувача:Якослав
|
|
|
Вітаємо Вас, як нового учасника україномовного розділу Вікіпедії. Сподіваємось на плідну співпрацю з Вами над спільним відкритим проектом. Зверніть увагу на наріжні принципи участі: сміливо редагуйте та завжди не втрачайте надії на добрі наміри опонента. Якщо виникли запитання про проект, пошукайте відповідь на сторінці Довідки. Якщо відповідь на Ваше питання там відсутня, поставте запитання у Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. Якщо Вам необхідна допомога для перших кроків зверніться до користувачів, що готові допомогти або ж можете розмістити оголошення на Порталі спільноти чи в Кнайпі. На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох знаків тільд (~~~~), або за допомогою позначки підпису в вікні редагування (зображено на малюнку). У статтях, написаних або редагованих Вами, підпис не ставиться. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці інтересів учасників. Якщо у Вас є якісь цікаві вісті, пов'язані з Вікіпедією, Ви можете подати їх у Новинах. Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
--Dim Grits 13:34, 21 вересня 2010 (UTC)
Марія Суп Художниця Сонячного дощу
[ред. код]Осмислення творів.
Гарячий мольберт, холодні пензлі і фарба немов сама художниця, немов її продовження переливається з дотиком на пружину полотна. Полотно, бавиться з самою художницею, чи то художниця з ним. Ефектно. Сонячно. Естетично. По-філософськи так саме по-філософськи тони, півтони, переливання, кола, стікання, цівочки, цяточки, вологість барви, рельєф тіней, тілесно-мокрявий блиск, витонченість краплинних доріжок, бурштиновий вигин плеча чи шиї, зваба облич і не замальованих ділянок, ноти на волоссі, очах... Відтак глядачеві стає цікавим не сам факт двовимірності простору, а ефект невимовності який спонукає мозок працювати з стопроцентною віддачею, що раз вглядаючись чи то в колір чи в форму чи у саму душу художниці. Полотно, фарби, знову полотно, мить натхнення, задуму, роздуму коли фарба гусне й засихає, відчуття себе, твору, відчуття себе самим твором, почерком художника, а тому відчуття нової філософії в собі, нового змісту. Для цієї художниці кожна білизна поверхні стає альфою й омегою, магніт ідей, постійна несподіванка та пошуки, експерименти та роздуми. І водночас прагнення до якоїсь ідеальної форми, поєднанні не поєднаного, кольору та звуку, семантики речей та думок, осмислення слів і ліній. Таке мистецтво і є високим самодостатнім саме через свою площинність, а надто через само наповненість, яку художниця намагається наповнити (часто переповнити) своїм власним Ego, баченням, чуттям, музикою, зрештою, душею...