Никифор I Комнін Дука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никифор I Комнін Дука
Народився1240
Помер1297
Епірський деспотат
КраїнаЕпірський деспотат
Діяльністьправитель
Посададеспот Епіруd
РідKomnenodoukas familyd
БатькоМихайло II Комнін Дука
МатиTheodora of Artad
Брати, сестриAnna Komnene Doukainad, Helena Angelina Ducainad і Demetrios Doukas Komnenos Koutroulesd
У шлюбі зAnna Palaiologina Kantakouzened і Maria Laskarinad
ДітиФома I Комнін Дука, Thamar Angelina Komnened[1] і Maria Komnene Doukainad

Никифор I Комнін Дука (грец. Νικηφόρος Α΄ Κομνηνός Δούκας; бл. 1240 — бл. 1297) — 4-й володар Епірського деспотату в 1266/12681297 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Ангелів. Старший син Михайла II, деспота Епіру і Фессалії, та Феодори Петраліфіни. Народився близько 1240 року.

1253 року після завершення епіро-нікейської війни відправився заручником виконання умов миру до Нікеї. Того ж року отримав титул деспота. У 1256 року в Фессалоніках одружився з донькою нікейського імператора Феодора II. Проте вже 1258 року вона померла.

1259 року брав участь у війні проти нікейської імперії. Але після поразки антинікейської коаліції у битві біля Пелагонії втік до південної Італії. Повернувшись з підкріпленням від шваґра — сицилійського короля Манфреда Гогенштауфена — Никифор допоміг своєму батькові відвоювати Епір.

1262 року Никифор завдав поразки візантійській армії. Проте 1264 року армія Епіра була переможена. Відповідно до укладеної мирної угоди Никифор одружився з небогою візантійського імператора Михаїла VIII.

Між 1266 та 1268 роками після смерті батька успадкував Епір. Продовжив боротьбу проти Візантії, 1272 року уклавши союз з Іоанном, деспотом Фессалії (своїм зведеним братом) та Карлом I, королем Сицилії. Разом з тим відкинув ідею церковної унії. 1279 року визнав зверхність Сицилії, але невдовзі війська останньої зазнали поразки від візантійців, що захопили Албанію.

1282 року за посередництва своєї дружини уклав мирний договір з новим візантійським імператором Андроником II. У 1284 році з дружиною заманив до Епіру Михайла, сина Іоанна I, правителя Фессалії, запропонувавши йому укласти шлюб зі своєю донькою, а потім захопив його в полон і відправив до Константинополя. Це призвело 1285 року до війни з Фессалією. Для зміцнення зв'язків з Константинополем Никифор збирався видати свою дочку Тамару заміж за Михаїла IX, співімператора Андроника II.

1290 року титул деспота отримав від імператора Фома, спадкоємець Никифора I. У 1291 році епірська аристократія переконала деспота піти на зближення з Карлом II, королем Неаполя. Це стало приводом для вторгнення візантійських військ до Епіру. Неаполітанське королівство допомогло Никифору I стримати наступ візантійців. Для зміцнення зв'язків з новим союзником епірський деспот видав заміж свою доньку Тамару за сина Карла II. Після смерті Никифора бл. 1296 року почалася війна з Фессалією, яку Никифор I успішно завершив завдяки підтримці неаполітанців. Помер близько 1297 року. Владу отримав син Фома при регентстві матері.

Родина

[ред. | ред. код]

1.Дружина — Марія, донька Феодора II, нікейського імператора

Діти:

  • Катерина, дружина інфанта Федеріка Кастильського

2. Дружина — Анна, донька Іоанна Кантакузина

Діти:

  • Тамара, дружина Філіппа I, князя Таранто
  • Михайло (д/н—до 1297)
  • Фома (1285—1318), 5-й володар Епірського деспотату
  • Марія, дружина Джованні I Орсіні, пфальцграфа Кефалонії і Закінфа

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fine, John Van Antwerp (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-08260-5.
  • Nicol, Donald MacGillivray (2010). The Despotate of Epiros 1267—1479: A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-13089-9.