Вайдаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вайдаг
Вайдаг чорнокрилий (Euplectes hordeaceus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ткачикові (Ploceidae)
Підродина: Ткачичні (Ploceinae)
Рід: Вайдаг (Malimbus)
Swainson, 1829[1]
Види
Синоніми
Pyromelana Bonaparte, 1831[2]
  • Coliuspasser Rüppell, 1840[3]
  • Penthetria Cabanis, 1847[4]
  • Hyperanthus Gistel, 1848
  • Urobrachya Bonaparte, 1851[5]
  • Niobe Reichenbach, 1863[6]
  • Taha Reichenbach, 1863[7]
  • Penthetriopsis Sharpe, 1890[8]
  • Drepanoplectes Sharpe, 1891[9]
  • Diatropura Oberholser, 1900[10]
  • Niobella Boetticher & Wolters, 1939[11]
  • Boetticherella Wolters, 1943
  • Groteiplectes Wolters, 1943
  • Paraplectes Wolters, 1943
  • Phlogoplectes Wolters, 1943
  • Tachyplectes Wolters, 1943
Посилання
Вікісховище: Euplectes
Віківиди: Euplectes
ITIS: 179632
NCBI: 187428

Вайда́г[12] (Euplectes) — рід горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари.

Виділяють сімнадцять видів:[13]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Рід отримав назву Euplectes походить від сполучення слів дав.-гр. ευ — добрий і πλεκω — плести.[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
  2. Ch.L. Bonaparte. Aggiunte e correzioni relative agli animali vertebrati a sangue caldo. „Giornale Arcadico di Scienze Lettere ed Arti”. 52, s. 206, 1831. 
  3. E. Rüppell: Neue Wirbelthiere zu der Fauna von Abyssinien gehörig. Frankfurt am Main: S. Schmerber, 1835–1840, s. 98. 
  4. J. Cabanis. Ornithologische Notizen. „Archiv für Naturgeschichte”. 13 (1), s. 331, 1847. 
  5. Ch.L. Bonaparte: Conspectus generum avium. T. 1. Lugduni Batavorum: Apud E.J. Brill, 1850, s. 447. 
  6. H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 61. 
  7. H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 73. 
  8. R.B. Sharpe: Catalogue of the Birds in the British Museum. Cz. 13: Perching Birds. London: Printed by order of the Trustees, 1890, s. 220. 
  9. R.B. Sharpe. Ow the Birds collected by Mr. F. J. Jackson, F.Z.S., during his recent Expedition to Uganda through the Territory of the Imperial British East-African Company. „The Ibis”. Sixth Series. 3, s. 246, 1891. 
  10. H.Ch. Oberholser. Some untenable names in ornithology. „Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia”. 51, s. 215, 1899. 
  11. H. von Boetticher & H.E. Wolters. Un nouveau nom générique pour les Veuves à nuque rouge et en feu. „L’Oiseau et la Revue française d’ornithologie”. 9, s. 579, 1939. 
  12. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  13. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 червня 2022.
  14. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 240. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

[ред. | ред. код]