Ескадрені міноносці типу «Аудаче» (1971)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрені міноносці типу «Аудаче» (1971)
Classe Audace (cacciatorpediniere 1971)
Ескадрені міноносці «Аудача» та «Ардіто»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Держава прапора Італія Італія
Належність ВМС Італії
Замовлено 2
Спущено на воду 2
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 4 554 тонн (повна)
Довжина 140,7 м
Ширина 14,7 м
Осадка 4,5 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни
4 котли
Гвинти 2
Потужність 73 000 к.с.
Швидкість 33 вузли
Дальність плавання 4 000 миль на швидкості 25 вузлів
Екіпаж 380 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія Початково
2 × 120-мм гармати Otobreda 127/54 Compact
2 x 76-мм гармати OTO Melara
Після модернізації
1 × 120-мм гармата Otobreda 127/54 Compact
4 x 76-мм гармати OTO Melara
Торпедно-мінне озброєння Початково
2×3 324-мм торпедні апарати «Mk 32»
2×2 533-мм торпедні апарати
Після модернізації
2×3 324-мм торпедні апарати «Mk 32»
Ракетне озброєння Початково
ЗРК RIM-24 Tartar
Після модернізації
ПУ «Mk 13» для ракет AIM-7 Sparrow
ПУ «Mk 29» для ракет RIM-66 Standard
8 ракет Otomat
Радіолокаційне озброєння РЛС SPS-12
РЛС SPS-39
РЛС SPQ-2РЛС SPG-51
РЛС RTN-10X
Гідролокатор SQS-23
Авіація 2 вертольоти Bell 212

Ескадрені міноносці типу «Аудаче» (італ. Classe Audace) — Серія ескадрених міноносців з керованим ракетним озброєнням ВМС Італії 1970-х років

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «Аудаче» були розроблені як вдосконалений варіант есмінців типу «Імпавідо».

Ескадрені міноносці типу «Аудаче» - багатоцільові кораблі, які здатні діяти як самостійно, так і у складі різноманітних з'єднань, перш за все у складі авіаносного на чолі з авіаносцем «Джузеппе Гарібальді». Вони можуть вести боротьбу з підводними човнами та надводними кораблями, засобами повітряного нападу, а також надавати вогневу підтримку десанту.

Представники

[ред. | ред. код]
Корабель Виготовлювач Бортове позначення Закладено Спущено У строю Статус
«Аудаче» Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti D 551 27 липня 1968 року 2 жовтня 1971 року 16 листопада 1972 року Виключений зі складу флоту 28 вересня 2006 року
«Ардіто» «Cantiere navale di Castellammare di Stabia» D 550 19 липня 1968 року 27 листопада 1971 року 5 грудня 1972 року Виключений зі складу флоту 28 вересня 2006 року

Конструкція

[ред. | ред. код]

Корпус

[ред. | ред. код]

Корпус кораблів - гладкопалубний, з високо піднятим носовим закінченням, широким розвалом шпангоутів та гострим носом. Більші розміри палуби дозволили розмістити посадковий майданчик, на якій одночасно можуть базуватись 2 вертольоти.

Силова установка

[ред. | ред. код]

Силова установка розміщена у двох машинних відділеннях. 4 котли виробляють пару для 2 парових турбін потужністю 73 000 к.с., що забезпечує максимальну швидкість у 33 вузли.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Після побудови артилерійське озброєння есмінців складалось з двох 120-мм гармат Otobreda 127/54 Compact, двох 76-мм гармати OTO Melara. Торпедно-мінне озброєння складалось з двох строєних 324-мм торпедних апаратів «Mk 32» та двох спарених 533-мм торпедних апаратів. На кораблях був встановлений ЗРК RIM-24 Tartar.

Модернізація

[ред. | ред. код]

У 1988-1991 роках була проведена модернізація кораблів, під час якої була демонтована одна 120-мм гармата та 533-мм торпедні апарати. Були встановлені пускові установки «Mk 13» для ракет AIM-7 Sparrow, пускові установки «Mk 29» для ракет RIM-66 Standard та 8 пускових установок для протикорабельних ракет Otomat.

Також було модернізоване радіолокаційне та електронне обладнання.

Загалом після модернізації бойові можливості есмінців типу «Аудаче» були приведені до рівня есмінців типу «Луїджі Дюран де ла Пенне».

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • * Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995. — NAVAL INSTITUTE PRESS, Annapolis, Maryland (англ.)
  • Александров Ю. И, Апальков Ю. В. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI веков. Ч. II. Авианосцы, крейсера, эскадренные миноносцы. Т. II. Эскадренные миноносцы. СПб. Галея-Принт, 2004 ISBN 5-8172-0081-3 (рос.)