Єгорченко Ірина Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгорченко Ірина Анатоліївна
В лютому 2019 на семінарі, присвяченому антинауці, в ХНУ ім. В. Н. Каразіна
В лютому 2019 на семінарі, присвяченому антинауці, в ХНУ ім. В. Н. Каразіна
В лютому 2019 на семінарі, присвяченому антинауці, в ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Діяльністьматематик
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузьдиференціальні рівняння, математична фізика
ЗакладІнститут математики НАН України
Вчене званнястарший науковий співробітник (2006)
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук (1989)
Науковий керівникФущич Вільгельм Ілліч

Єгорченко Ірина Анатоліївна — український математик і громадський діяч. Відома своїми роботами з теорії диференціальних рівнянь, а також активною боротьбою з псевдонаукою та плагіатом в українському академічному середовищі.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

В 1979-1984 роках Ірина Єгорченко навчалась на механіко-математичному факультеті Київського державного університету. Здобула диплом з відзнакою та кваліфікацію «Математик-викладач».

В 1984-1988 навчалася в аспірантурі Інституту математики НАН України за спеціальністю «Диференціальні рівняння та математична фізика», науковий керівник Вільгельм Фущич. В 1989 році захистила дисертацію «Симетрійний аналіз нелінійних рівнянь для комплексних скалярних та векторних полів» та здобула ступінь кандидата фізико-математичних наук.

З 1984 працює в Інституті математики НАН України. Наукові роботи з математичної фізики, симетрійного аналізу диференціальних рівнянь в частинних похідних, застосування методів алгебри та диференціальної геометрії для дослідження диференціальних рівнянь та пошуку точних розв’язків.[1]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Ірина Єгорченко є активним учасником громадської ініціативи «Дисергейт», що займається викриттям плагіату в наукових роботах.[2] Саме Ірина Єгорченко однією перших звернула увагу на псевдонаукові абзаци в дисертації Катерини Кириленко.[3] Бере участь у врученні громадської антипремії «Академічна негідність».[4]

Єгорченко активно бере участь у науково-популярних заходах, зокрема «Днях науки».

Виступаючи з трибуни Верховної Ради 16 жовтня 2016 року, Ірина Єгорченко назвала «псевдонауковцем» декана факультету інформаційних технологій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Юрія Теслю:

На жаль, навіть в Київському університеті декан факультету – відомий псевдонауковець, пан Тесля, який вчить студентів невідомо чому.

У відповідь, Юрій Тесля подав до суду «за образу честі, гідності та ділової репутації». Це стало першим в Україні судовим позовом з приводу псевдонауки.[5] 9 жовтня 2018 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов частково: інформацію, оприлюднену Єгорченко, було визнано недостовірною, але у стягненні моральної шкоди відмовлено. За апеляційною скаргою відповідача, 9 січня 2019 року Київський апеляційний суд скасував рішення Печерського районного суду. В позові Теслі проти Єгорченко було відмовлено, а висловлювання Єгорченко визнано оціночними судженнями.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Єгорченко Ірина Анатоліївна [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.], Інститут математики НАН України
  2. Ілона Громлюк. Мисливці за плагіатом. Як група науковців шукає в Україні горе-академіків // Українська правда : інтернет-видання. — 21 березня 2017. Архівовано з джерела 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  3. Олег Фея. Світлана Благодєтєлєва-Вовк: «Нашою діяльністю ми хочемо показати, хто насправді господар в українській науці» // Український тиждень. — 17 січня 2019. Архівовано з джерела 27 квітня 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  4. Андрей Товстыженко. «Академическое недостоинство 2018»: новинка сезона — «Спец(з)рада року» // Дзеркало тижня. Україна. — 6 января 2018. Архівовано з джерела 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  5. Ірина Андрейців. В Україні вперше судяться через лженауку. Чому це важливо і зачіпає усіх // Українська правда : інтернет-видання. — 22 січня 2018. Архівовано з джерела 13 січня 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  6. Олександр Габович, Леонід Бєлкін. Как суд спас честь науки // Дзеркало тижня. Україна. — 1 січня 2019. Архівовано з джерела 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]