Розумне місто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розумне місто (англ. Smart City) — ефективна інтеграція фізичних, цифрових і людських систем в штучному середовищі заради сталого, благополучного і всебічного майбутнього для громадян. Так визначення надано Британським інститутом стандартів (BSI). [1]

Розумне місто — це єдина система, в якій органічно взаємопов'язані міські комунікації, інформаційні технології передачі даних та пристрої IOT (інтернет речей).

Мета та завдання «розумного міста»

[ред. | ред. код]

Мета створення «розумного міста» — покращення та спрощення управління містом, благоустрій міського середовища, забезпечення безпеки та підвищення якості життя жителів міста.

Сучасні інформаційні технології виконують в «розумному місті» три важливі завдання:

  • Забезпечують швидкі комунікаційні канали передачі інформації;
  • здійснюють збір та передачу необхідних даних службам управління міським господарством;
  • виконують роль засобу зворотного зв'язку між адміністрацією міста та його жителями.

Важливим завданням «розумного міста» є забезпечення громадської безпеки.

Застосування камер відеоспостереження і фотофіксації, засобів відеоаналізу, засобів зв'язку та комп'ютерних інформаційних технологій дає можливість забезпечити безпечне міське середовище, комфортне для проживання.

Система «розумного міста» функціонує за рахунок безперервної обробки та поновлення даних, що надходять з інформаційних каналів.[2]

«Розумне місто» здатне самостійно простежити за належним рухом транспорту і пішоходів, за ситуацією в громадських місцях, за лікарнями і школами.

Таким чином, система «розумне місто» надає можливість повернути людині такий важливий ресурс, як час, за рахунок економії його в галузі транспорту, онлайн надання адміністративних послуг, телемедицини.[3]

З точки зору безпеки, «розумне місто» повинне навчитися самостійно стежити не тільки за цим, але й за електромережами, газо- і водопостачанням, безпекою у транспорті, станом тепломереж і водостоків і т. ін.

Одним з перших Smart City був курортний Сантандер (Іспанія) з населенням 180 тис. осіб. На початку реалізації проекту Smartsantander у 2011 році оброблялася інформація з 16 тис. датчиків, встановлених тільки в центрі міста. Датчики повідомляли про забрудненість повітря, інтенсивність руху транспорту, вільні місця на парковках, заповнення сміттєвих контейнерів і т. д. Всього здійснювалося з десяток високотехнологічних проектів з бюджетом в 60 млн євро. Одержану інформацію мерія використала для економії вуличного освітлення, поліпшення збору відходів і розвантаження доріг.

Огляд 2023 року показав, що озеленення міст сприяє зменшенню захворюванності на серцево-судинні патології та сприяє більшій фізичній активності жителей міста.[4]

Класифікація «розумних міст»

[ред. | ред. код]

Експерт у сфері урбаністики Білл Хатчінсон запропонував зрозумілу класифікацію розумних міст версії 1.0, 2.0 і 3.0:

  • В «розумному місті» 1.0 немає загальної стратегії, автоматизація торкнулася окремих, не пов'язаних між собою компонентів;
  • У версії 2.0 ведеться об'єднання і взаємозв'язок раніше незалежних ініціатив та максимально великого числа різних джерел інформації;
  • Версія 3.0 передбачає, що об'єднання всіх компонентів завершено, а вся інфраструктура буквально просякнута інтелектуальними технологіями.

Одним з небагатьох мегаполісів, що піднялися на такий рівень, став Сінгапур: навесні цього року він очолив двадцятку кращих «розумних міст», рейтинг яких склали спільними зусиллями дослідницька компанія Juniper Research і Intel. Оцінювалося 4 критерії: мобільність, якість охорони здоров'я, безпека життя і продуктивність. У всіх номінаціях Сінгапур став першим, оскільки в цій країні діє Національна смарт-програма.[3]

Український досвід

[ред. | ред. код]

Загальна ситуація в Україні така: населені пункти знаходяться на початку шляху до «розумному місту» версії 1.0. По всій Україні можна знайти приклади окремих проектів, які вписуються в концепцію «розумного міста». У столиці та великих містах контролюють споживання і оплачують комунальні платежі через «особисті» кабінети, в великих містах працює система пошуку маршрутів транспорту EasyWay. На сайті ініціативи Kyiv Smart City є дюжина посилань на сервіси з послугами та відомостями про міське господарство столиці України.[1] В Україні впроваджена система Е-здоров'я, зокрема, системи онлайн-запису на візит до лікаря, та телемедичні послуги.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Чим живуть "найрозумніші міста" нашої планети: Сантадер, Сінгапур і Сонгдо. ukr.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  2. Горошко, Мирослав. Що таке “розумне місто” і чи вдасться Україні перейняти світовий досвід?. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  3. а б Галузі майбутнього: «розумні» міста та будинки. Mind.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
  4. Bianconi, Alessandro; Longo, Giulia; Coa, Angela Andrea; Fiore, Matteo; Gori, Davide (2023-01). Impacts of Urban Green on Cardiovascular and Cerebrovascular Diseases—A Systematic Review and Meta-Analysis. International Journal of Environmental Research and Public Health (англ.). Т. 20, № 11. с. 5966. doi:10.3390/ijerph20115966. ISSN 1660-4601. PMC 10253108. PMID 37297570. Процитовано 17 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)