Меджилабірці (округ)

Округ Меджилабірці
okres Medzilaborce
Адм. центр	Меджилабірці
Найбільше місто	Меджилабірці
Країна	Словаччина
Край	Пряшівський
Межує з: сусідні адмінодиниці Гуменне, Стропков ?
Округ включає	1 місто і 22 села
Номерний знак	ML
Офіційна мова	словацька
Населення
- повне	11 056 осіб (1 січня 2021)
- густота	28,39 осіб/км²
Площа
- повна	427,3 км²
округ Меджилабірці
округ Меджилабірці
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меджилабірці

Округ Меджилабірці (словац. okres Medzilaborce) — округ (район) Пряшівського краю в північно-східній частині Словаччини з адміністративним центром в місті Меджилабірці. На півночі та північному-сході межує з Польщею, на півдні з Гуменським округом, на заході із Стропковським округом. На кордоні з Польщею в селі Полата знаходиться пункт пропуску Полата — Радошиці.

Площа становить 427 км², населення 12 288 чол. (2007).

За історичною географією — Лемківщина, Закарпатська Україна.

Населення

Станом на 31 грудня 2017 року в окрузі проживало 12 004 особи.

У 2011 році в окрузі проживало 12 450 осіб.

Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2011 року):

• словаки — 4 772,
• русини — 5 288,
• українці — 314,
• цигани — 743,
• чехи — 49,
• росіяни — 19,
• угорці — 14,
• поляки — 4,
• німці — 2,
• хорвати — 1,
• інші — 17,
• невстановлено — 1 227.

Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2011 рік:

• греко-католики — 6 268,
• православні — 3 388,
• римо-католики — 908,
• Свідки Єгови — 131,
• протестанти — 53,
• Аростольська церква — 4,
• методисти — 4,
• братрики — 1,
• гусити — 1,
• реформати — 1,
• інші — 17,
• атеїсти — 333,
• невстановлено — 1 341.

Склад населення за рідною мовою станом на 2011 рік:

• русинська мова — 7 186,
• словацька мова — 2 769,
• циганська мова — 977,
• українська мова — 168,
• чеська мова — 54,
• угорська мова — 16,
• польська мова — 5,
• німецька мова — 1,
• їдиш — 1,
• інші — 21,
• невстановлено — 1 252.

Населені пункти

На території Меджилабірського округу знаходиться 23 населених пунктів, в тому числі 1 місто: Меджилабірці, села: Берестів-над-Лабірцем, Чабалівці, Чабини, Чертижне, Габура, Калинів, Красний Брід, Няґів, Олька, Вишинків, Полата, Радвань-над-Лабірцем, Репеїв, Рокитівці, Рошківці, Суків, Светлиці, Валентівці, Волиця, Вирава, Збійне, Збудська Біла.

У минулому крім них існувало ще кілька інших сіл або поселень, але вони або були об'єднані із сусідніми населеними пунктами, або зникли. У половині 19 століття село Стерківці об'єдналося із близьким сусіднім селом Чабалівці. Село Олька виникло у 1944 році об'єднанням Нижньої та Вишньої Ольки, у 1965 році до села приєднане поселення Крива Олька. Село Збійне виникло в 1960 році об'єднанням Нижнього та Вишнього Збійного, Нижнє Збійне називали ще Гуменським Збійним, а Вишнє Збійне Збудським Збійним. Село Чабини виникло у 1964 році об'єднанням Вишніх Чабин та Нижніх Чабин, обидві частини села мають власні залізничні зупинки з відповідними назвами. У тому самому році було село Праврівці приєднане до близького сусіднього села Репеїв, а село Радвань виникло об'єднанням Нижньої Радвані та Вишньої Радвані. Частина Вишній Горбок злилася з Нижньою Радваню ще до 1598 року, тому Нижню Радвань називали також Горбок—Радвань, «Горбешанський Радвань» або Радванський Горбок. Колись самостійні села Видрань та Борів були приєднані до містечка Меджилабірці і становлять його міські частини. Видрань приєднано в 1965 році а Борів у 1972 році. У кадастрі села Габура ще до другої світової війни існувало поселення Хвастеїв, але воно зникло, залишились тільки руїни біля місцевого колгоспу. Складовою частиною Красного Броду є дещо відокремлене поселення Монастир, з власною церквою. Обидві частини села мають залізничні зупинки, частина села Монастир має зупинку з однойменною назвою.

Переважна більшість сільського населення цього округу є русинського або українського походження, за віросповіданням греко-католики або православні. Увесь округ можна віднести до історичної Лемківщини. Фактично, Меджилабірський округ, після словакизації Пряшева, Попрада, Бардейова та Кошиць, став у період комунізму центром українства у цій країні, після оксамитової революції центром русинства.

Джерела

• дані про національний склад населення на сайті Статистичного уряду Словаччини. Процитовано 24 червня 2018 року.
• дані про конфесійний склад населення на сайті Статистичного уряду Словаччини. Процитовано 24 червня 2018 року.
• дані про мовний склад населення на сайті Статистичного уряду Словаччини. Процитовано 24 червня 2018 року.