31 січня 1947 р. - голова Воєвідського комітету безпеки в Ряшеві плк. Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення та території Ряшівського воєвідства.
5 лютого - польський Сейм проголошує Закон про амністію для членів підпілля на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не обіймає ОУН і УПА. Як заявлено під час сеймових переговорів: „Przebaczenie i darowanie kary dla członków UPA byłoby zupełnie niezgodne z naszym elementarnym poczuciem obowiązku wobec Państwa», а також «godziłoby w najbardziej żywotne interesy narodu”.
14 лютого - новоторгський староста Лєх Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою «...stworzenia państwa jednolitego pod względem narodowościowym. (...) Aby stworzyć graniczne powiaty czysto polskimi, co leży zresztą w interesie państwa, i aby usunąć kwestię Łemków z zagadnień polityki polskiej, wskazanym by było przesiedlenie Łemków wgłąb Polski”.
20 лютого - заступник начальника Генерального штабу Польського війська ген. Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєвідства і проект їх виселення. «Przy rozważaniu sytuacji na terenie całego Okręgu Krakowskiego nasunął się problem resztek ukraińskich. Wiele jednostek, a nawet rodzin ukraińskich ukryło się w lasach lub miejscowościach pogranicznych na terenie Czechosłowacji i wróciło potem do swoich siedzib stanowiąc bazy dla band UPA i niebezpieczeństwo wszelkiej irredenty na przyszłość. Ponieważ Związek Radziecki nie przyjmuje już obecnie tych ludzi, wydaje się rzeczą konieczną, aby na wiosnę przeprowadzić energiczną akcję przesiedlenia tych ludzi pojedynczymi rodzinami w rozproszeniu na całych Ziemiach Odzyskanych, gdzie szybko się zasymilują”.
25 лютого - голова Воєвідської комісії безпеки в Ряшеві плк. Вєлілко пропонує виселити українців: „Konieczne jest doprowadzenie do zupełnego końca akcji wysiedlania, zaczętej w 1945 r. Jeśli obecnie nie ma możności przekazania tych Ukraińców do ZSRR, to trzeba ich skierować na zachód i osiedlić w rozproszeniu, aby uniemożliwić szkodliwą działalność. Sprawa była omawiana z wojewodą, który wystąpi z odpowiednim wnioskiem do władz centralnych”.
6 березня - з пропозицією виселення лемків виступає до Державної комісії безпеки командир Краківської округи ген. Вєнцковський. «Byloby pożądanym, aby wystąpić z wnioskiem do rządu o spowodowanie przesiedlenia pozostałych jeszcze w pow. Nowy Sącz „Łemków" na teren Ziem Odzyskanych».
27 березня - на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки ген. Радкевич «Sprawy dotyczące wysiedlenia Ukraińców z w. rzeszowskiego» представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії.
27 березня - у секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано:
«Rozwiązanie zagadnienia ukraińskiego rozciągającego się na teren województwa rzeszowskiego, lubelskiego i części krakowskiego jest sprawą nadzwyczaj ważną, decydującą o wynikach dalszej walki z bandami UPA (...) Ponieważ ZSRR nie przyjmuje już obecnie tych ludzi na swe tereny, wydaje się rzeczą konieczną, aby przeprowadzić energiczną akcję przesiedleńczą tych ludzi pojedynczymi rodzinami na teren Ziem Odzyskanych, gdzie mogą się szybko zasymilować».
28 березня - у засідці гине ІІ віце-міністр національної оборони ген. Кароль Свєрчевський.
29 березня - постанова Політбюро ЦК ПРП: «Wramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: l. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy».
29 березня - Політбюро повідомляє про свою постанову в справі виселення українців амбасадора СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва.
30 березня - Воєвідський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «wprowadzenie obozów koncentracyjnych dla Ukraińców, którzy szkodzą, Państwu».
11 квітня - постановою Політбюро з завданням проведення «а!сс]'і іЛгаішШе]» твориться штаб оперативної групи, яку очолює ген. Моссор.
11 квітня - рапорт Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська у справі ген. Свєрчевського:
«Przynależności organizacyjnej bandy, która dokonała napadu, nie można ustalić, gdyż nikogo z uczestników nie złapano. (...) Nie wykluczone, że generał w swojej podróży był śledzony przez cały czas przez elementy dywersyjne spośród elementów reakcyjnych Polski Centralnej i zamach był przez nie organizowany właśnie w takim terenie, gdzie podejrzenie obciąży Ukraińców. Uważam za swój obowiązek podanie tego przypuszczenia, ażeby organy przeznaczone do przeprowadzenia szczegółowego śledztwa nie sugerowały się, że zbrodni dokonali faszyści ukraińscy i tylko wśród nich poszukiwali sprawców».
16 квітня - на засіданні Державної комісії безпеки представлено проект організації «Akcji specjalnej „Wschód”, згодом переіменованої на akcja «Wisła», який починався від речення:: «Rozwiązać ostatecznie problem ukraiński w Polsce.
W tym celu: a) Przeprowadzić w porozumieniu z Państwowym Urzędem Repatriacyjnym ewakuację z południowego i wschodniego pasa granicznego wszystkich osób narodowości ukraińskiej na ziemie północno-zachodnie, osiedlając je tam w możliwie najrzadszym rozproszeniu,
b) Ewakuacją będą objęte wszystkie odcienie narodowości ukraińskiej z Łemkami włącznie (...)».
17 квітня - звіт спеціальної комісії Міністерства безпеки і оборони в справі вбивства ген. Свєрчевського: «W wyniku dotąd przeprowadzonych operacji nie ujęto nikogo ze sprawców napadu, dokonanego w dniu 28 marca 1947 r. W związku z powyższym, jak na skutek całkowitego braku agentury w podziemiu, w obecnym stanie sprawy wykluczone jest ścisłe ustalenie przestępców, podłoża przestępstwa, jak również inspiratorów i organizatorów zabójstwa gen. Swierczewskiego».
18 квітня - амбасадор Польщі в Москві повідомляє міністра закордонних справ СРСР про акцію «Вісла».
20 квітня - план дій Оперативної групи «Вісла»: «Przystąpić niezwłocznie do ustalenia i rozpracowania inteligencji ukraińskiej, kleru ukraińskiego, którzy są głównym motorem działalności ukraińskiego podziemia. Sporządzić dokładne spisy dla całkowitego wysiedlenia jej». |
|
22 квітня - інструкція командування Оперативної групи «Вісла» для командира конвою транспорту з виселеними українцями: «Nie dopuścić do kontaktów przesiedlanych z ludnością z zewnątrz. (...) W czasie całej podróży d-ca konwoju dopilnuje, aby wszystkie wagony z jednej strony były na stale zamknięte. W czasie nocy natomiast, po wieczornym sprawdzeniu stanu poszczególnych wagonów, wagony należy zamknąć z obydwu stron».
22 квітня - у Сяноці починає «працювати» Військовий суд Оперативної групи «Вісла». Протягом трьох місяців засудив він 173 українців на смертну кару, 58 на довічне ув'язнення і 79 на кару до 15 років ув'язнення.
23 квітня - постанова Політбюро ЦК ПРП у справі ув'язнення «podejrzanych Ukraihców» у концтаборі в Явожні.
23 квітня - інструкція командування ОГ «Вісла» для командира виселенського відділу: «Celem umożliwienia im spokojnego życia i pracy, uniknięcia niepotrzebnych ofiar ludności cywilnej przy zwalczaniu bandytyzmu w rejonie wiosek i w samych wioskach, zarządzeniem władz naczelnych ludność zostaje przesiedlona na tereny odzyskane. Ktokolwiek z nieupoważnionych zostanie po wysiedleniu, będzie uważany za członka bandy i jako taki traktowany».
23 квітня - інструкція командування ОГ «Вісла» для коменданта полкового збірного пункту: «Pułkowy punkt zborny jest pierwszym etapem przesiedleńczym. Tu odbywa się pierwsza selekcja przesiedlonych. Selekcja ma na celu wyłowienie elementów wrogich i niepewnych».
23 квітня - появляється наказ для вояків перед їх виїздом на акцію «Вісла»: «Żolnierze! Spotkał nas ten zaszczyt niezmierny, że idzemy walczyć o prawa ludu. Matki i dzieci płaczące wzywają o pomoc swych synów w wojsku, by położyć kres działalności bandom faszystowskim spod znaku Ukraińskiej Powstańczej Armii założonej przez faszystów hitlerowskich i kierowanej przez oficerów SS».
24 квітня - з Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів.
24 квітня - згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці зУПА.
28 квітня - о год. 4.00 над раном починається акція «Вісла».
28-29 квітня - на засіданні Пленарної Конференції єпископату Польщі Примас Польщі Кардинал Август Гльонд повідомляє, що Святіший Отець іменував його делегатом для Церков східного обряду в Польщі - Греко-Католицької і Вірменської. Просить польських владик, щоб з великою розсудливістю і гідністю ставилися до греко-католиків, щоб «nawet nie dawać pozorów, że przyczyniają się do likwidacji Cerkwi». Просить також, щоб з українських церков не забирати іконостасів.
29 квітня - зі станції Куляшне від'їжджає перший транспорт з виселенцями. Це мешканці Должиці Сяніцького повіту,
1 травня - командування 9 Дивізії Польського війська повідомляє, що 1 травня в Перемишлі «w związku z rozpoczęciem nabożeństw majowych w kościele 00. Franciszkanów, jeden z księży w swym kazaniu dal wyraz głębokiego współczucia z powodu wielkiego nieszczęścia, jakie dotknęło „naszych braci,, (Ukraińców?), skazanych na skutek wysiedlenia na poniewierkę i tułaczkę; wzywał on wiernych do modlitw za dotkniętych tą klęską ,,braci"».
9 травня - командування 7 Дивізії Польського війська повідомляє, що «Na stacjach załadowczych ludność wysiedlona dziękowała wojsku za okazaną jej pomoc i za dobre traktowanie. Wyjeżdżająca ludność smorzutnie maiła wagony zielenią lub wywieszała bialo-czerwone chorągiewka.».
9 травня - з Освєнціма до концентраційного табору в Явожні прибуває перша група українців. В'язнем № 1 є Марія Баран, дочка Петра йАнни, нар. 10.III.1929 р. в Луковій Ліського повіту.
15 травня - краківський щоденник «Naprzód» повідомляє про акцію «Вісла». «Akcja ta z jednej strony przyczyni się w pewnej mierze do ułatwienia zwalczania band UPA, z drugiej strony doprowadzi do całkowitego przyswojenia tego elementu przez dynamiczną polskość Ziem Odzyskanych».
22 травня - у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько.
27 травня - таємна, вручну написана, інструкція головного прокурора Польського війська полк. Генрика Гольдера для Військового суду Оперативної групи «Вісла»: «Wyroki śmierci wydane przez Sąd Wojskowy Grupy „Wisła" niezwłocznie po ogłoszeniu wyroku wykonywać. Powyższe dotyczy jedynie „Upowców"».
21 червня - у Любачові відбулася врочиста зміна назви вул. Шашкевича на ген. Свєрчевського.
6 липня - наказ командування ОГ «Вісла» № 006 про створення спеціальних військових «Grup Kontrolnych», завданням яких є перевірити ще раз кожну виселену місцевість у пошуках українців: «Sprawdzić, czy na ich terenie nie pozostały rodziny, względnie osoby, które winny być wysiedlone, lub czy nie ma uciekinierów z transportów, którzy powrócili na swe stare miejsce zamieszkania. W razie stwierdzenia takich wypadków, osoby te niezwłocznie wysiedlić i pod konwojem przekazać do najbliższych punktów załadowczych».
15 липня - Державна комісія безпеки вирішує, щоб від 1 до 25 липня ОГ «Вісла» провела «kontrolę terenów i oczyszczenie z pozostałych resztek».
16 липня - наказ № 0010 командира ОГ «Вісла» ген. Моссора про арешт і заслання в концтабір Явожно «Ukraińców, wysiedlonych i bezprawnie powracających».
19 липня - наказ № 063 командира 7 Дивізії Польського війська полк. Бобровського: «Wszystkich Ukraińców wysiedlonych, pojawiających się na terenie odpowiedzialności Dywizji, celem przeprowadzenia żniw - aresztować i oddać UB celem odesłania ich do obozów koncentracyjnych.»
29 липня - закінчує свою діяльність Оперативна група «Вісла». Її завдання переймає Оперативна група Краківської округи. |