Фортифікація: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
| (Не показані 29 проміжних версій 2 користувачів) | |||
Рядок 4:
'''Фортифікація''', також ''фортифікаційна споруда''<ref name="сумукріплення"/><ref name="бусел1"/><ref name="фортифікація"/> (від {{lang-la|fortificatio}} — «укріплення»<ref name="том6"/>) — те саме, що укріплення<ref name="том6"/> — «дія за значенням ''укріпити'', а також оборонна [[споруда]],<ref group="прим.">● '''Споруда''' — «Те, що збудоване, споруджене; [[будівля]], [[будова]]». <br>''Джерело:'' [[Словник української мови в 11 томах]] http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Споруда</ref> місце, територія з оборонними спорудами»,<ref name="сумукріплення">{{СУМ-11|Укріплення}}</ref><ref name="бусел1">[[Великий тлумачний словник сучасної української мови]] (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (''Укріплення'', стор.: 1502) [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000728%5F13 Доступ]</ref> «зведення укріплень, оборонних споруд; укріплення, оборонна споруда».<ref name="фортифікація"/> Це [[будівля]], потужні мури, [[рів]], [[вал]], високі вежі або щось подібне, яке було збудовано або споруджено з метою полегшення оборони ділянки місцевості. Фортифікація є галуззю [[архітектура|архітектури]], яку ще стародавній римлянин [[Вітрувій]] влучно визначив «як мистецтво поєднання функції, конструкції та краси».<ref name="липа">Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — 184 с. — (Сер. «Невідома Україна») ISBN 978-966-8174-84-1 ISBN 966-8174-12-7 (серія)</ref> Зведення оборонних споруд називають фортифікаційним мистецтвом.<ref name="липа"/> Укріплення, як правило, оснащене тією чи іншою [[Артилерія|артилерією]] або іншою [[вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]]. Місце з постійними укріпленнями називають [[фортеця|фортецею]]. Фортеці також використовувалися у мирний час для зміцнення влади тих, хто перебуває при владі. [[Форт]] — це військова [[будівля]] або споруда, призначена для захисту території під час [[війна|війни]].
Слово [[етимологія|етимологічно]] пов'язане зі словом [[фортеця]]. Фортифікаційний — [[прикметник]] до фортифікація; фортифікаційні споруди — оборонні споруди (окопи, траншеї, сховища і таке інше) для успішного ведення бою і захисту від дій ворога.<ref name="бусел">[[Великий тлумачний словник сучасної української мови]] (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (''Фортифікація, Фортифікаційний'' стор.: 1545) [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000728%5F13 Доступ]</ref>
Рядок 11:
В українську мову слово «фортифікація» запозичене з [[Французька мова|французької мови]], можливо через посередництво [[Російська мова|російської]] та [[Польська мова|польської]].<ref name="том6"/> Французьке fortification «укріплення» походить від пізньолатинського fortificātiōnem «укріплення», складного слова, утвореного від прикметника fortis «сильний, міцний» та компонента -ficatio, пов'язаного з дієсловом facio «роблю».<ref name="том6">[[Етимологічний словник української мови]]: у 7 т. / редкол.: О.С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.] ; АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О.О. Потебні. — Київ : Наук. думка, 1982 — . — (Словники України) Т. 6 : У-Я / уклад.: Г.П. Півторак [та ін.] ; ред. тому: Т.Б. Лукінова [та ін.]. — 2012. — 565, [1] c. (стор.: 122)</ref> Інтернаціональне слово «фортифікація» походить від латинського слова fortis (хоробрий, дужий, сильний) та французького fortifier, що означає «підсилювати», «укріплювати».
==Еволюція оборони місцевості==
До найдавнішої системи оборони належить стінова (стіною могла слугувати будь-яка огорожа). Вона призначалася для забезпечення в протистоянні у відкритому бою, що полягав у веденні обстрілу [[метальна зброя|метальною зброєю]] по горизонталі у бік супротивника, що підступає до стін, та по вертикалі — щоб захистити підніжжя муру, валу чи огорожі.<ref name="липа"/> Дещо пізніше з'явилася [[башта|баштова]] система, що значно краще забезпечувала чолову оборону: над стінами через певні проміжки вивищувалися башти, і з них було зручніше обстрілювати підніжжя стін. При стіновій чи баштовій системі не вдавалося позбутися так званих мертвих зон — недосяжних для обстрілу ділянок під стіною, і мертва зона становила потенційну небезпеку для захисників укріплення. Противник, якому вдалося добігти до такого місця, міг робити підкопи під стіну, підпалювати дерев'яну огорожу, готувати засоби щоб видертися нагору і вступити у бій. З розвитком військової техніки виникла бастейова система оборони (коли «бастеї» виступали у ролі великих баштових споруд, які встановлювалися у місці найбільш ймовірного нападу),<ref name="липа"/><ref name="ІСЗЗІ">Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О.В. Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|КПІ ім. Ігоря Сікорського]], 2021. 304 с. (стор.: 132)</ref> за якої можна було вести перехресний фланкуючий вогонь вздовж стін і майже повністю долати мертві зони. Найдосконалішою була бастіонна система оборони, що давала змогу вести перехресний фланкуючий вогонь в усіх напрямках, де міг бути ворог, не залишаючи йому жодних надій на перепочинок у мертвій зоні. Власне, таким блискучим винаходом військової та архітектурної думки, як бастіон, і закінчується золота доба фортифікаційного мистецтва.<ref name="липа"/>
Пошуки ідеального способу оборони, що зробив би укріплення неприступним, велися своїми шляхами протягом століть, і у всіх країн Європи виникли своєрідні місцеві школи оборонної архітектури, що жваво обмінювалися [[досвід]]ом.<ref name="липа"/>
Рядок 22:
===Середньовічні фортеці===
{{main|Середньовічна фортифікація}}
Середньовічні [[фортеця|фортеці]] мали високі [[стіна|стіни]] та [[вежа |вежі]], з яких можна було захищатись зброєю від нападників. На фортеці нападали, спробувавши прорити прохід під стіною, вдарити по ній руйнівником стін або побудувати мобільну атакуючу вежу, яка була такою ж високою, як вежі захисника.
Оборонні укріплення у вигляді фортець почали будуватися на території України починаючи ще з XIV століття, і більшість з них була зведена на місцях запустілих городищ києво-руської доби.<ref name="ІСЗЗІ"/>
{{main|Фортеця}}
Рядок 28 ⟶ 31:
[[Файл:Caponier.PNG|міні|ліворуч|200пкс|[[Капонір]]]]
[[Файл:NIMH - 2011 - 3706 - Aerial photograph of Naarden, The Netherlands.jpg|міні|праворуч|200пкс|Укріплене місто [[Нарден|Наарден]], [[Нідерланди]], 17-го століття з бастіонами, що виступають у рів з водою]]
У XIV столітті з'явилась [[вогнепальна зброя]] — чинник, якому судилося значною мірою змінити уявлення про військове мистецтво у всіх його галузях, і оборонна архітектура мала реагувати на нову ситуацію настільки швидко, наскільки це можливо у будівельній справі.<ref name="липа"/> В кінці 15 століття зброярі навчилися відливати [[чавун]]ні ядра, у [[Гармата|гармат]] з'явилися [[Лафет|лафети]], до яких прикріпили колеса, і [[артилерія]] стала мобільною.<ref name="Туризмознавство">Замковий туризм. Курс лекцій для студентів спеціальності «Туризмознавство» / Д.А. Каднічанський, Т.Б. Завадовський — Львів: Видавничий центр [[Львівський національний університет імені Івана Франка|ЛНУ імені Івана Франка]], 2017. — 138 с. (стор.: 24)</ref> Зведення фортифікацій потребує значно більше часу, ніж лиття гармат. На початку використання [[Гармата|гармат]] у війні, старих фортець було недостатньо для захисту. Збільшення висоти веж та стін, потовщення мурів, облаштування на стінах веж стрільниць різноманітної конструкції (найчастіше з круглим або ключоподібним отвором) для ручної вогнепальної зброї, дозволяло успішніше протистояти раннім гарматам. Стрільниці були врізані із внутрішнього боку у товщу муру і мали [[бруствер]], на який можна було сперти зброю. Система [[бастіон]]ів була розроблена в Італії на початку 16 століття під час італійських воєн. Правильний бастіон — це відкритий п'ятикутник ззаду, який має в рів спереду. Форма бастіону дозволяла вести вогонь у кількох напрямках, у тому числі вздовж рову. Кожен бастіон міг підтримувати своїм вогнем сусідні частини фортеці. Важливість бастіонів зменшилася наприкінці 18 століття, коли почали будувати [[капонір]]и, які стали утверджуватися у 19 столітті. Капонір був невеликим, з повністю побудованим обладнанням, призначеним для близького захисту рову чи іншої [[Лінія оборони|оборонної лінії]] під час атаки ворога.
Красиві стіни бастіонної та капонірної фортець теж частково служать для залякування ворога. Коли війна перейшла на використання мобільної артилерії, фортеці намагалися приховати на місцевості.
Рядок 41 ⟶ 44:
===Військові фортифікаційні споруди===
Фортифікація у військовій справі позначає фортифікаційні [[Інженерія|інженерні]] [[споруда|споруди]], призначені для підвищення ефективності застосування [[Зброя|зброї]] та [[Бойова техніка|військової техніки]], забезпечення стійкого [[управління військами]], захисту військ і населення від засобів ураження [[противник]]а.
Як галузь військової науки, [[військово-інженерне мистецтво|військово-інженерного мистецтва]] охоплює [[теорія|теорію]] і практику укріплення (фортифікаційне обладнання) [[Місцевість (військова справа)|місцевості]], як під час завчасної військово-інженерної підготовки [[театр воєнних дій|театрів воєнних дій]] і території країни, так і в ході війни з метою підвищення [[боєздатність|боєздатності]] Збройних сил, збільшення їх [[Бойова ефективність|бойової ефективності]], захисту військ, органів управління, [[населення]] та об'єктів господарства від впливу засобів ураження противника. При цьому фортифікаційне обладнання включає зведення комплексів [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційних споруд]] відповідно до оперативно-стратегічних або тактичних планів.
Призначаються для ведення вогню ([[Вежа|вежі]], [[каземат]]и, [[окоп]]и, майданчики для вогневих засобів та тощо), захисту особового складу і [[військова техніка|військової техніки]] від звичайних засобів і впливу [[зброя масового ураження|зброї масового ураження]] ([[Перекрита щілина|щілини]], перекриті ділянки [[траншея|траншей]], [[бліндаж]]і, притулки, укриття тощо), для здійснення скритного маневру ([[потерна|потерни]], траншеї, [[Хід сполучення|ходи сполучення]]).
Оборонні споруди бувають наземні, [[котлован]]ні і підземні. Вони поділяються також за захисними властивостями, застосовуваних матеріалах, за конструкціями, умовам виготовлення і зведення. Для влаштування оборонних споруд можуть застосовуватися комплекти (елементи) промислового виготовлення, а також місцеві матеріали. Типи оборонних споруд, їх основні розміри, захисні властивості, місця розташування на [[Місцевість (військова справа)|місцевості]] визначаються залежно від поставлених завдань з [[інженерне обладнання місцевості|інженерного обладнання місцевості]], її рельєфу, наявності матеріальних засобів, наявного в розпорядженні військ часу та інших можливостей.
Розвиток оборонних споруд йшов в ногу з вдосконаленням озброєння і тактики. В епоху колюче-ріжучої і метальної зброї, коли [[бойові дії]] велися глибокими зімкнутими [[Стрій військовий|строями]], основу укріплень становили огорожі, [[Вал (споруда)|вали]] та [[Рів (оборонна споруда)|рови]], утруднювали противнику раптовий напад і [[штурм]]. З появою [[вогнепальна зброя|вогнепальної зброї]] і [[лінійна тактика|лінійної тактики]] в системі укріплень з'явилися [[редут]]и. Зі збільшенням потужності [[стрілецька зброя|стрілецької зброї]] та [[артилерія|артилерії]], впровадженням розсипного ладу і [[бойові порядки|бойових порядків]], що мали [[резерв]]и, основу укріплених позицій і [[Опорний пункт (військова справа)|опорних пунктів]] стали складати [[окоп]]и ([[бастіон]]и, [[ложемент]]и тощо), траншеї, дерево-земляні і залізобетонні споруди (дерево-вогневе споруда, довготривале вогневе спорудження). В умовах високоманеврових дій [[Механізовані війська|механізованих]] й [[танкові війська|танкових військ]] широко застосовуються комплекти оборонних споруд промислового виготовлення — з профільної і листової сталі та інших матеріалів.
=== Класифікація фортифікацій у військовій справі ===
Рядок 51 ⟶ 59:
*Довготривала фортифікація розробляє питання теорії і практики завчасного фортифікаційного обладнання ТВД і території країни (в [[Мирний час|мирний]] і [[воєнний час]]).
===
За своїм призначенням фортифікаційні споруди підрозділяються:
* на споруди для ведення вогню ([[окоп]]и, [[Траншея|траншеї]] тощо);
* [[Спостереження (військова справа)|спостереження]] й управління ([[Спостережний пост|спостережні]] й [[командний пункт|командні пункти]]);
* захисту особового складу (щілини, [[бліндаж]]і, притулки), військової техніки й матеріальних засобів (котловані укриття, укриття закритого типу);
* укриття сполучення ([[хід сполучення]], [[Потерна|потерни]] — галереї під землею або усередині споруди).
Раніше до фортифікаційних споруд відносилися також такі види штучних перешкод, як [[Рів (оборонна споруда)|рови]], [[ескарп]]и, [[контрескарп]]и, [[Надовба|надовби]] й інші, тому що вони були невід'ємними елементами фортифікаційних укріплень типу [[Замок (споруда)|замка]], [[Фортеця|фортеці]], [[форт]]у. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] штучні перешкоди стали самостійним елементом укріплених позицій, що отримали назву '''''невибухових загороджень'''''.
Конструктивно фортифікаційні споруди поділяються на відкритого й закритого типу. У спорудах відкритого типу (щілина, [[окоп]], траншея) захисні конструкції влаштовуються не по всьому їхньому контурі й вхід у них не захищений. Такі споруди в 1,5 — 2 рази знижують [[радіус]] поразки при [[Ядерний вибух|вибуху ядерних боєприпасів]], а також забезпечують захист від [[Куля (зброя)|куль]], осколків [[Артилерійський снаряд|снарядів, мін]], [[Бомба|авіабомб]].
У фортифікаційних спорудах закритого типу захисні конструкції створюються по всьому контуру споруди, включаючи й вхід. Вони забезпечують найкращий захист, як від звичайних засобів ураження, так і від усіх вражаючих факторів ядерної зброї. При відповідному обладнанні фортифікаційні споруди закритого типу забезпечують також і захист від отруйних речовин і біологічних засобів.
За умовами зведення й експлуатації фортифікаційні споруди поділяються на довгострокові й польові.
Довгострокові зводяться головним чином у [[мирний час]] із довговічних і міцних матеріалів ([[залізобетон]], [[броня]] та інше). Такі фортифікаційні споруди обладнуються системами енерго- та [[водопостачання]], [[каналізація|каналізації]], [[вентиляція|вентиляції]], що забезпечують можливість тривалого бойового застосування.
Польові фортифікаційні споруди застосовуються, як правило, у [[воєнний час]]. Для їхнього устрою використовуються переважно місцеві матеріали (круглий ліс, [[хмиз]], [[камінь]] тощо), а також елементи й конструкції промислового виготовлення зі [[Сталь|сталі]], [[залізобетон]]у, дерева. Конструкції фортифікаційних споруд розвивалися й удосконалювалися в залежності від засобів і способів збройної боротьби, а також від загального рівня розвитку техніки.
=== Історія ===
Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] удосконалювання фортифікаційних споруд було направлене насамперед на скорочення часу на їх зведення, зменшення маси конструкцій і підвищення захисних властивостей. Зміна характеру [[Бойові дії|бойових дій]], викликана появою [[ядерна зброя|ядерної зброї]], зажадало корінного перегляду засобів і способів фортифікаційного обладнання позицій і районів розташування військ. Різке скорочення термінів, що відводять на фортифікаційне обладнання, поставило вимогу створення фортифікаційних споруд, що дозволяють їхнє механізоване зведення й індустріальне виготовлення конструкцій. З'явилися нові типи фортифікаційних споруд промислового виготовлення із [[залізобетон]]у, хвилястої сталі, синтетичних матеріалів, що мають високі захисні властивостями й допускають їх транспортування разом з військами. Для захисту населення широке розповсюдження отримали споруди, обладнані в підвалах житлових будинків, фабричних і заводських будівель.
У період [[холодна війна|холодній війни]] багатьма країнами передбачалося застосування для цих цілей [[тунель|тунелів]], [[метрополітен]]ів, шахт тощо, із розрахунком на тривале перебування в них людей в умовах [[Радіоактивність|радіоактивного]] зараження місцевості й масових пожеж.
== Історія розвитку оборонної фортифікації ==▼
Укріплення для захисту від нападу [[противник]]а стали застосовуватися з глибокої давнини. Спочатку при їх зведенні використовувалися найпростіші споруди: земляні (кам'яні) [[Вал (споруда)|вали]] та [[Рів (оборонна споруда)|рови]], іноді заповнювалися водою. У лісистих районах земляні вали посилювалися
З переходом від [[Рабство|рабовласницького]] до [[Феодалізм|феодального ладу]] і зменшенням чисельності армій мистецтво будівництва польових укріплень занепало.{{джерело}} В [[XI століття|XI]]—[[XV століття]]х в країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] велике військове значення набули [[Замок (споруда)|замки]], [[Фортеця|фортеці]], укріпленні міста і [[монастир]]і. З утворенням абсолютистських феодальних держав укріплення стали зводитися за єдиним планом в інтересах [[оборона|оборони]] країни, що зажадало систематизації знань у цій галузі. У XVI—XVII ст. з'являється термін «фортифікація».{{джерело}} У розвитку фортифікації велика заслуга належить французькому військовому інженеру [[Себаст'єн ле Претр де Вобан|С. Вобану]] ([[1633]]—[[1707]]), який узагальнив накопичений досвід в області фортифікації і вперше запропонував розділити її на польову і довготривалу. Помітний внесок у теорію і практику фортифікації вніс голландський військовий [[інженер]] М. Кегорн (1641—1704), який розробив систему прикриття державних кордонів шляхом зведення лінії фортець, проміжки між якими заповнювалися польовими укріпленнями або затоплювалися.
Оснащення армій [[вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]] зробило також вплив на розвиток фортифікації, особливо довготривалої, призвело до зміни профілів фортечної огорожі, а потім до перебудови самих [[Фортеця|фортець]]. [[Облога|Облогові дії]] виділилися в самостійну галузь знань. Різко змінився характер польових укріплень. З'явилися переривчасті, а потім суцільні лінії укріплень з насипних фортифікаційних спорудах. Італійські фортифікатори Дж. Маджі, М. Сан-Мікеле, [[Нікколо Тарталья|Н. Тарталья]] та інші висунули пропозиції, щодо вдосконалення кріпосної огорожі. Їх досвід багато в чому був запозичений з німецької інженерної школи фортифікації (16 ст.), засновником якої був [[Альбрехт Дюрер|А. Дюрер]]. Великий розвиток теорія і практика фортифікації досягли в XVI—XVIII ст. у [[Франція|Франції]] та [[Голландія|Голландії]]. Ідеї французької фортифікаційної школи (С. Вобан, Л. Кормонтель, М. Монталамбер, Г. Поган та інші) отримали широке поширення в низці європейських держав.
Рядок 107 ⟶ 136:
}}
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53412/23037.html Фортифікація]}}
* [http://ukrfort.io.ua/ Фортификация в Украине / Fortification in Ukraine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111229161734/http://ukrfort.io.ua/ |date=29 грудня 2011 }}
* [http://army.armor.kiev.ua/fort/index.shtml Фортификация] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120101191838/http://army.armor.kiev.ua/fort/index.shtml |date=1 січня 2012 }}
* [http://www.fsgfort.com/ Fortress Study Group] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100329081435/http://www.fsgfort.com/ |date=29 березня 2010 }}
* [http://www.militaryarchitecture.com/ Militaryarchitecture.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181205190113/http://www.militaryarchitecture.com/ |date=5 грудня 2018 }}
Рядок 120 ⟶ 145:
== Література ==
* ПІРКО В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.
== Див. також ==
| |||