Bismarck (1939)

«Бісмарк» Bismarck
Основна інформація
Тип	Лінійний корабель
Під прапором	Нацистської Німеччини
Порт приписки	Гамбург (Німеччина)
Приналежність	«Кригсмарине»
Капітан	Ернст Ліндеманн
Будівництво	Блом & Фосс, Гамбург
Вартість	196,8 млн рейхсмарок
Спущений на воду	14 лютого 1939 р.
Кінець служби	27 травня 1941 р.
Параметри
Водотоннажність	стандартна — 41 700 т. повна — 50 900 т.
Довжина	по ватерлінії — 241,55 м. загальна — 251 м.
Ширина	36 м.
Висота борту	15 м.
Технічні дані
Двигуни	12 парових котлів «Ваґнер» 3 турбіни «Блом & Фосс»
Гвинти	3 трьохлопатеві гвинти
Потужність	150,170 кін.сил
Швидкість	30,12 вузлів
Екіпаж	2200 офіцерів і матросів
Озброєння
Гармати	8 × 380 мм SKC34 (4×2) 12 × 150 мм (6×2) 16 × 105 мм (8×2) 16 × 37 мм (8×2) 20 × 20 мм (20×1)
Радар	3 x FuMO 23
Палубна авіація	4 x Arado Ar 196

Бі́смарк (нім. Bismarck) — лінкор німецьких військово-морських сил Третього Рейху, один з найпотужніших та найвідоміших військових кораблів Другої світової війни. Перший корабель класу Бісмарк, названий на честь німецького канцлера Отто фон Бісмарка. Побудований на верфі Блом & Фосс у лютому 1939 р.

Відомий своїм одиночним походом через Північну Атлантику, під час якого він підбив кілька британських кораблів, в тому числі потопив гордість тогочасного британського флоту — лінійний крейсер Худ в Данській протоці в травні 1941 р. За персональним наказом Вінстона Черчілля на «Бісмарк» було влаштоване полювання найкращих сил британського флоту, він був потоплений 27 травня 1941 р. в Атлантичному океані.

Передісторія

Назва

Лінкор «Бісмарк» був четвертим військовим кораблем названим на честь першого канцлера об'єднаної Німеччини Отто фон Бісмарка. Перший, корвет «Бісмарк», був побудований у 1877 р., служив переважно у південній півкулі. У 1891 р. корабель був виведений зі служби. На зміну йому побудували 1 квітня 1896 р. крейсер «Бісмарк», місцем служби якого стала до 1910 р. південна Азія. Перед початком Першої світової війни він був відряджений до м. Кіль і використовувався як корабель прибережної охорони. У 1920 р. крейсер був виведений зі служби — йому на зміну у 1915 р. вже почали будувати крейсер «Князь Бісмарк» (нім. Fürst Bismarck), класу Макен. Однак, у зв'язку з поразкою у Першій світовій війні і несприятливими умовами миру для Німеччини, корабель не був добудований і 17 листопада 1918 р. недобудований крейсер розібрали на металобрухт. Також існувало декілька інших не військових суден названих на честь Отто фон Бісмарка.

Концепція дизайну

Концепція конструкції лінійних кораблів класу Бісмарк бере свій початок з проектуванням броньованих лінкорів класу Дойчланд на початку 20-х років, які мали кодові назви А, В та С. Після поразки в Першій світовій війні за Версальським мирним договором на Німеччину було накладено обмеження щодо кількості та тоннажу військових кораблів, які вона мала право побудувати. Німеччині й Великій Британії вдалося домовитися про зняття обмежень тільки у червні 1935 р., коли було підписано Англо-німецький морський договір. За цим договором Німеччині було дозволено будувати Військово-морський флот в обсязі не більш 35 % від ВМС Великої Британії та кораблі тоннажністю не більше 35 000 тонн. Це дало можливість Німеччині спроектувати й 16 листопада 1935 р. підписати контракт на будівництво лінкора під кодовою назвою F, який пізніше став «Бісмарком», та лінкора G, пізніше названого «Тірпіцом». Насправді ці два кораблі були дещо вдосконаленими конструкціями кораблів Е і D, які були спроектовані раніше, мали значно більшу тоннажність і потужніше озброєння. Їх проектування почалося 1934 року і вже тоді їх конструкція передбачала порушення чинних обмежень тоннажності. Хоча офіційно тоннажність вказувалася 35 000 тонн, однак насправді в повному озброєнні та з броньованим покриттям кожен з обох кораблів мав більше 50 000 тонн.

Технічні характеристики

Кіль «Бісмарка» був закладений на верфі «Блом & Фосс» 1 липня 1936 р. Основним завданням «Бісмарка» передбачалася боротьба проти комерційних кораблів Англії в північному Атлантичному океані. Для виконання цього завдання, корабель мав характеристики, які б дозволили йому протистояти британському флотові — одному з наймогутніших у світі. Перш за все розглядалася можливість збільшення броньованого покриття лінкора та встановлення артилерії більшого калібру. На відміну від інших кораблів, «Бісмарк» крім броньованого покриття корпусу, мав трюм поділений на 22 водонепроникні відсіки. Більш як 70 % корпусу над ватерлінією були захищені бронею товщиною від 100 до 320 мм. Зокрема, 40 % ваги лінкора припадало саме на масивну броню. Зокрема, передбачалося, що броня могла витримати влучання снаряда 380 мм з відстані 20-30 км, або вибух торпеди з зарядом вагою 250 кг.

Всередині від кіля до щогли влаштували 17 палуб і встановили 4 двогарматні башти.

У травні 1935 було вирішено питання силової установки — на корабель встановили паротурбінні двигуни, які надавали проектну швидкість близько 30 вузлів. Корабель також мав широку корму для стабільності під час стрільби та великий запас палива, що дозволяло йому робити рейди на великі відстані — дальність автономного плавання становила близько 8000 миль.

Спуск на воду та випробування

Після спуску

За наказом Гітлера будівництво корабля було прискорено. У вересні 1938 р. була закінчена верхня палуба, а в лютому 1939 р. — основні роботи на корпусі. Спуск на воду відбувся 14 лютого 1939 р. в урочистій обстановці. На церемонії крім Гітлера й інших керівників рейху була присутня й онука Отто фон Бісмарка Доротея фон Льовенфельд, яка розбила пляшку шампанського об борт корабля. Під час спуску відбулося непередбачене зіткнення «Бісмарка» з пасажирським судном «Фатерлянд». Від цього в корпусі корабля з'явилася вм'ятина, однак інших серйозних пошкоджень не було. Після спуску судну ще потрібно було декілька місяців для оснастки та установки озброєння. 24 серпня 1940 р. лінкор було здано в експлуатацію.

Капітаном корабля був призначений капітан першого рангу Ернст Ліндеман.

Похід в Атлантику

Маршрут останнього походу «Бісмарка».

Потоплення

«Бісмарк» затонув у точці з координатами 48°10′ пн. ш. 16°12′ зх. д., за 380 миль на південний захід від ірландського міста Корк. Місце загибелі було виявлено 8 червня 1989 року експедицією Роберта Балларда, який раніше знайшов Титанік, і, за міжнародними законами, вважається військовим похованням. 2002 року Джеймс Камерон, режисер фільму «Титанік», використовуючи підводні апарати «Мир» російського науково-дослідного судна «Академік Мстислав Келдиш», провів зйомки для документального фільму «Експедиція: Бісмарк». Отримані знімки пошкоджень кормової частині корабля підтвердили наявність серйозних помилок у конструюванні корпусу, що призвели до втрати керування внаслідок пошкодження керма. На 2013 рік до місця потоплення відбулось шість експедицій.

Див. також

• Експедиція: Бісмарк — документальний фільм Джеймса Камерона, випущений у 2002 році.
• Найбільші морські катастрофи XX століття
• Непотоплюваний Сем

Література

• B. B. Schofield. Der Untergang der BISMARK. 2. Aufgabe. Motorbuch Verlag Stuttgart. 1978 ISBN 3-87943-418-2
• Ангелов С. Линейные корабли и авианосцы. М.: АСТ, 2003. Энцикл. военной техники. ISBN 5-17-001122-9.
• Бунич И. Л. Линкоры фюрера: историческая хроника. М.: Яуза/Эксмо, 2004. ISBN 5-699-16221-6.
• Дуршмидт Эрик. Акула на воле // Победы, которых могло не быть: как слепой случай и глупость меняли историю. М.: АСТ, 2002. Военно-ист. б-ка. ISBN 5-17-016312-6.
• Малов А. А., Патянин С. В. Линкоры «Бисмарк» и «Тирпиц». М.: Эксмо, 2006. ISBN 5-699-16242-9.