Система груп крові AB0: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 10:18, 14 червня 2024

Система груп крові AB0 є найбільш важливою системою груп крові з точки зору трансфузіології з систем груп крові людини нарівні з резус-фактором. Ця система представлена трьома глікопротеїновими мембранними антигенами (аглютиногенами) на поверхні еритроцитів, що кодуються трьома групами алелів «A», «B», «0» та стимулюють напрацювання імунною системою антитіл-аглютинінів «α» і «β». Комбінації антигенів дають 4 можливих групи крові.

Історія відкриття

Три групи крові було відкрито Карлом Ландштайнером в 1900 році^[1], а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907 рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого Яна Янського, який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими I, II, III, IV), а і виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату^[2]. Незважаючи на такий прогрес, при переливанні крові все одно виникали непередбачувані летальні випадки, що зумовило подальший науковий пошук та відкриття ще одиного білка еритроцитів — резус-фактора (Rh).

Генетика

За формування груп крові системи AB0 відповідає ген ABO, що розташований на 9-й хромосомі людини та кодує фермент з глікозилтрансферазною активністю.

Алелі

Станом на 2016 рік у базі даних алелів гену ABO були вказані 367 алельних варіантів, а дослідження німецьких генетиків того ж року виявило ще 287 невідомих алелів.^[3]

Алелі об'єднують у три основні групи, які мають найбільше фенотипове вираження: «A», «B», «0».^[4]

Успадкування

Алелі трьох типів у диплоїдному наборі хромосом дають 6 основних генотипів, але лише 4 фенотипи через домінування алелів груп «A» і «B» над алелем «0»^[4]^[5].

Група крові матері	Група крові батька
Група крові матері	I (00)	II (A0)	III (B0)	IV (AB)
I (00)	I (00) — I00 %	I (00) — 50 % II (A0) — 50 %	I (00) — 50 % III (B0) — 50 %	II (A0) — 50 % III (B0) — 50 %
II (A0)	I (00) — 50 % II (A0) — 50 %	I (00) — 25 % II (АА, A0) — 75 %	I (00) — 25 % II (A0) — 25 % III (B0) — 25 % IV (AB) — 25 %	II (АА, A0) — 50 % III (B0) — 25 % IV (AB) — 25 %
III (B0)	I (00) — 50 % III (B0) — 50 %	I (00) — 25 % II (A0) — 25 % III (B0) — 25 % IV (AB) — 25 %	I (00) — 25 % III (ВВ, B0) — 75 %	II (A0) — 25 % III (ВВ, B0) — 50 % IV (AB) — 25 %
IV (AB)	II (A0) — 50 % III (B0) — 50 %	II (АА, A0) — 50 % III (B0) — 25 % IV (AB) — 25 %	II (A0) — 25 % III (ВВ, B0) — 50 % IV (AB) — 25 %	II (AA) — 25 % III (BB) — 25 % IV (AB) — 50 %

Зміна групи крові в однієї людини впродовж життя теоретично на рівні генетики неможлива, проте, таке вкрай рідкісне явище науково підтверджено^[6]^[7].

Аглютиніни

Докладніше: Аглютиніни

Аглютиніни системи груп крові AB0 є імуноглобулінами класу M, антитілами, що розпізнають еритроцити з нехарактерними для конкретного організму антигенами.

Номенклатурна назва

Цікавим моментом є назва системи AB0 чи ABO. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку позначив вчений як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 (вимовляють «А-Бе-Нуль»). Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина^[8]) цифру 0 замінили на літеру О — таким чином вимовляють ABO («ей-бі-о») (заміна відбулась, імовірно, за назвою білка та гена ABO, який відповідає за формування групи крові за цією системою).

Примітки

↑ Landsteiner K (1900). "Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe". Zentralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten. 27: 357–362.
↑ Александра Вагнер (3 квітня 2013). Разгадка тайны крови (рос.). www.svoboda.org. Радіо «Свобода». Процитовано 18 грудня 2018.
↑ Lang, Kathrin; Wagner, Ines; Schöne, Bianca; Schöfl, Gerhard; Birkner, Kerstin; Hofmann, Jan A.; Sauter, Jürgen; Pingel, Julia; Böhme, Irina; Schmidt, Alexander H.; Lange, Vinzenz (2016). ABO allele-level frequency estimation based on population-scale genotyping by next generation sequencing. BMC Genomics. 17 (1). doi:10.1186/s12864-016-2687-1. ISSN 1471-2164.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑ ^а ^б Miroslav Ferencik (6 грудня 2012). Handbook of Immunochemistry. Springer Science & Business Media. с. 47—49. ISBN 978-94-011-1552-0.(англ.)
↑ Медична біологія:Генетика груп крові^{[недоступне посилання]}
↑ Changing Blood Types and Other Immunohematologic Surprises, 1992 (англ.)
↑ Altered blood group expression in a patient with congenital rubella infection, 1984 (англ.)
↑ Also sprach Landsteiner – Blood Group ‘O’ or Blood Group ‘NULL’. Schmidt P. · Okroi M. DOI:10.1159/000050239, 2001

Джерела

Наказ МОЗ України від 5 липня 1999 року № 164 «Про затвердження інструкцій, регламентуючих діяльність закладів служби крові України » (1.1. Інструкцію з визначення груп крові за системами AB0 та резус (додається).)
Фізіологія/ 2-ге видання: Підручник для ВМНЗ IV р.а. за ред. Шевчук В. Г. та ін. — Вінниця: Нова книга, 2015. — 448 с. ISBN 978-966-382-532-8. — С.277-279 Ел. джерело
Шевчук, В. Г.; В. М. Мороз, С. М. Бєлан та ін. (2018). Зміст (PDF). Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів (вид. 4-те). Вінниця: Нова Книга. С.258-290. ISBN 978-966-382-694-3. {{cite book}}: |page= має зайвий текст (довідка); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
Шевчук, В. Г.; В. М. Мороз, С. М. Бєлан (2012). Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів. Вінниця: Нова Книга. с. 277. ISBN 978-966-382-375-1. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)^{[недоступне посилання з січень2023]}

Посилання

Системи груп крові
(англ.)ABO blood group system, WRITTEN BY: The Editors of Encyclopaedia Britannica
Система біометричної ідентифікації зразків крові 2018

[1] Landsteiner K (1900). "Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe". Zentralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten. 27: 357–362.

[2] Александра Вагнер (3 квітня 2013). Разгадка тайны крови (рос.). www.svoboda.org. Радіо «Свобода». Процитовано 18 грудня 2018.

[LangWagner2016-3] Lang, Kathrin; Wagner, Ines; Schöne, Bianca; Schöfl, Gerhard; Birkner, Kerstin; Hofmann, Jan A.; Sauter, Jürgen; Pingel, Julia; Böhme, Irina; Schmidt, Alexander H.; Lange, Vinzenz (2016). ABO allele-level frequency estimation based on population-scale genotyping by next generation sequencing. BMC Genomics. 17 (1). doi:10.1186/s12864-016-2687-1. ISSN 1471-2164.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)

[Ferencik2012-4] а ^б Miroslav Ferencik (6 грудня 2012). Handbook of Immunochemistry. Springer Science & Business Media. с. 47—49. ISBN 978-94-011-1552-0.(англ.)

[l-5] Медична біологія:Генетика груп крові^{[недоступне посилання]}

[6] Changing Blood Types and Other Immunohematologic Surprises, 1992 (англ.)

[7] Altered blood group expression in a patient with congenital rubella infection, 1984 (англ.)

[8] Also sprach Landsteiner – Blood Group ‘O’ or Blood Group ‘NULL’. Schmidt P. · Okroi M. DOI:10.1159/000050239, 2001

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 == Історія відкриття ==
-Три групи крові було відкрито [[Карл Ландштайнер|Ландштайнером]] в 1900 році<ref>Landsteiner K (1900). "Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe". Zentralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten. 27: 357–362.</ref>, а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907&nbsp;рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого Янського, який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими I, II, III, IV), а і виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату<ref>{{cite web |url= https://www.svoboda.org/a/24945931.html|title= Разгадка тайны крови {{ref-ru}}|author= Александра Вагнер|date= 3 квітня 2013|website= https://www.svoboda.org|publisher= [[Радіо «Свобода»]]|accessdate=18 грудня 2018}}</ref>. Незважаючи на такий прогрес, при переливанні крові все одно  виникали непередбачувані летальні випадки, що зумовило подальший науковий пошук та відкриття ще одиного білка еритроцитів&nbsp;— [[резус-фактор]](Rh).
+Три групи крові було відкрито [[Карл Ландштайнер|Карлом Ландштайнером]] в 1900 році<ref>Landsteiner K (1900). "Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe". Zentralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten. 27: 357–362.</ref>, а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907&nbsp;рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого [[Ян Янський|Яна Янського]], який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими I, II, III, IV), а і виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату<ref>{{cite web |url= https://www.svoboda.org/a/24945931.html|title= Разгадка тайны крови {{ref-ru}}|author= Александра Вагнер|date= 3 квітня 2013|website= www.svoboda.org|publisher= [[Радіо «Свобода»]]|accessdate=18 грудня 2018}}</ref>. Незважаючи на такий прогрес, при переливанні крові все одно виникали непередбачувані летальні випадки, що зумовило подальший науковий пошук та відкриття ще одиного білка еритроцитів&nbsp;— [[резус-фактор]]а (Rh).
 == Генетика ==
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Станом на 2016 рік у базі даних алелів гену ''ABO'' були вказані 367 алельних варіантів, а дослідження німецьких генетиків того ж року виявило ще 287 невідомих алелів.<ref name="LangWagner2016">{{cite journal|last1=Lang|first1=Kathrin|last2=Wagner|first2=Ines|last3=Schöne|first3=Bianca|last4=Schöfl|first4=Gerhard|last5=Birkner|first5=Kerstin|last6=Hofmann|first6=Jan A.|last7=Sauter|first7=Jürgen|last8=Pingel|first8=Julia|last9=Böhme|first9=Irina|last10=Schmidt|first10=Alexander H.|last11=Lange|first11=Vinzenz|title=ABO allele-level frequency estimation based on population-scale genotyping by next generation sequencing|journal=BMC Genomics|volume=17|issue=1|year=2016|issn=1471-2164|doi=10.1186/s12864-016-2687-1}}{{ref-en}}</ref>
-Алелі об'єднують у три основні групи, які мають найбільше фенотипове вираження:  «A», «B», «0».<ref name="Ferencik2012">{{cite book|author=Miroslav Ferencik|title=Handbook of Immunochemistry|url=https://books.google.com/books?id=WqYyBwAAQBAJ&pg=PA48|date=6 грудня 2012|publisher=Springer Science & Business Media|isbn=978-94-011-1552-0|pages=47–49}}{{ref-en}}</ref>
+Алелі об'єднують у три основні групи, які мають найбільше фенотипове вираження: «A», «B», «0».<ref name="Ferencik2012">{{cite book|author=Miroslav Ferencik|title=Handbook of Immunochemistry|url=https://books.google.com/books?id=WqYyBwAAQBAJ&pg=PA48|date=6 грудня 2012|publisher=Springer Science & Business Media|isbn=978-94-011-1552-0|pages=47–49}}{{ref-en}}</ref>
-=== Успадкування  ===
+=== Успадкування ===
 Алелі трьох типів у диплоїдному наборі хромосом дають 6 основних генотипів, але лише 4 фенотипи через домінування алелів груп «A» і «B» над алелем «0»<ref name="Ferencik2012"/><ref name="l">[http://subject.com.ua/biology/medical/80.html Медична біологія:Генетика груп крові]{{Недоступне посилання}}</ref>.
@@ Рядок 150: / Рядок 150: @@
 == Номенклатурна назва ==
-Цікавим моментом є назва системи '''AB0''' чи '''ABO'''. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку позначив вчений як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 - вимовляють [ А-Бе-Нуль ]. Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина<ref>[https://www.karger.com/Article/Pdf/50239 Also sprach Landsteiner – Blood Group ‘O’ or Blood Group ‘NULL’. Schmidt P. · Okroi M.] [[DOI]]:10.1159/000050239, 2001</ref>) цифру 0 замінили на літеру О&nbsp;— таким чином вимовляють ABO ([ ей-бі-о ]) (заміна відбулась, імовірно, за назвою білка та гена [[ABO]], який відповідає за формування групи крові за цією системою).
+Цікавим моментом є назва системи '''AB0''' чи '''ABO'''. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку позначив вчений як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 (вимовляють «А-Бе-Нуль»). Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина<ref>[https://www.karger.com/Article/Pdf/50239 Also sprach Landsteiner – Blood Group ‘O’ or Blood Group ‘NULL’. Schmidt P. · Okroi M.] [[DOI]]:10.1159/000050239, 2001</ref>) цифру 0 замінили на літеру О&nbsp;— таким чином вимовляють ABO («ей-бі-о») (заміна відбулась, імовірно, за назвою білка та гена [[ABO]], який відповідає за формування групи крові за цією системою).
 == Примітки ==
@@ Рядок 157: / Рядок 157: @@
 == Джерела ==
 * {{Наказ|МОЗ|164|05|07|1999|Про затвердження інструкцій, регламентуючих діяльність закладів служби крові України | link = https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0164282-99#Text}} (1.1. Інструкцію з визначення груп крові за системами AB0 та резус (додається).)
-* Фізіологія/ 2-ге видання: Підручник для ВМНЗ IV р.а. за ред. Шевчук В. Г. та ін..- Вінниця: Нова книга, 2015.- 448 с. ISBN 978-966-382-532-8.&nbsp;— С.277-279 [https://books.google.com.ua/books?id=hb4RCgAAQBAJ&lpg=PA285&ots=H-dpRYtF3c&dq=Зсідання%20крові%20підручник&hl=uk&pg=PA277#v=onepage&q=Зсідання%20крові%20підручник&f=false Ел. джерело]
+* Фізіологія/ 2-ге видання: Підручник для ВМНЗ IV р.а. за ред. Шевчук В. Г. та ін.&nbsp;— Вінниця: Нова книга, 2015.&nbsp;— 448 с. ISBN 978-966-382-532-8.&nbsp;— С.277-279 [https://books.google.com.ua/books?id=hb4RCgAAQBAJ&lpg=PA285&ots=H-dpRYtF3c&dq=Зсідання%20крові%20підручник&hl=uk&pg=PA277#v=onepage&q=Зсідання%20крові%20підручник&f=false Ел. джерело]
-* {{cite book | last = Шевчук | first = В.&nbsp;Г.| authorlink = Шевчук Віктор Григорович | coauthors =  В.&nbsp;М.&nbsp;Мороз, С.&nbsp;М.&nbsp;Бєлан та ін.| title = Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів | publisher = Нова Книга | series = | volume = | edition =Вид. 4-те. | date =2018 | location = Вінниця |nopp=yes| pages = 448 с. | page = С.258-290 | url = | doi = | id = | isbn =978-966-382-694-3| chapter = Зміст | chapterurl =http://nk.in.ua/pdf/1644.pdf }}
+* {{cite book | last = Шевчук | first = В.&nbsp;Г.| authorlink = Шевчук Віктор Григорович | coauthors = В.&nbsp;М.&nbsp;Мороз, С.&nbsp;М.&nbsp;Бєлан та ін.| title = Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів | publisher = Нова Книга | series = | volume = | edition = 4-те | date =2018 | location = Вінниця |nopp=yes| pages = 448 с. | page = С.258-290 | url = | doi = | id = | isbn =978-966-382-694-3| chapter = Зміст | chapterurl =http://nk.in.ua/pdf/1644.pdf }}
-* {{cite book | last = Шевчук | first = В.&nbsp;Г.| authorlink = Шевчук Віктор Григорович | coauthors =  В.&nbsp;М.&nbsp;Мороз, С.&nbsp;М.&nbsp;Бєлан | title = Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів | publisher = Нова Книга | series = | volume = | edition = | date =2012 | location = Вінниця | pages = '''448''' | page=277 | url = https://drive.google.com/file/d/0B3CdYIn65_x0YXpjWXpobHU1RTQ/view | doi = | id = | isbn = 978-966-382-375-1 }}{{нд|дата=січень2023}}
+* {{cite book | last = Шевчук | first = В.&nbsp;Г.| authorlink = Шевчук Віктор Григорович | coauthors = В.&nbsp;М.&nbsp;Мороз, С.&nbsp;М.&nbsp;Бєлан | title = Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів | publisher = Нова Книга | series = | volume = | edition = | date =2012 | location = Вінниця | pages = 448 | page=277 | url = https://drive.google.com/file/d/0B3CdYIn65_x0YXpjWXpobHU1RTQ/view | doi = | id = | isbn = 978-966-382-375-1 }}{{нд|дата=січень2023}}
 == Посилання ==