Лемківський храм: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Qypchak (обговорення | внесок) |
Qypchak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Bodruzal cerkov06017008.JPG|280px|міні| [[Церква св. Миколая (Бодруджаль)|Церква св. Миколая у Бодруджалі 1658 року (Словаччина)]] — прототип храмів лемківського типу. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 2008 р.]] |
[[Файл:Bodruzal cerkov06017008.JPG|280px|міні| [[Церква св. Миколая (Бодруджаль)|Церква св. Миколая у Бодруджалі 1658 року (Словаччина)]] — прототип храмів лемківського типу. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 2008 р.]] |
||
[[Файл:Kwiaton 2.jpg|280px|міні|[[Церква святої Параскеви (Квятонь)|Церква св. Параскеви у Квятоні (Польща)]] — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО]] |
[[Файл:Kwiaton 2.jpg|280px|міні|[[Церква святої Параскеви (Квятонь)|Церква св. Параскеви у Квятоні (Польща)]] — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 2013 р.]] |
||
| ⚫ | |||
[[Файл:Skwirtne 4.jpg|230px|міні|ліворуч|{{нп3| Церква св. Косьми і Даміана в Сквіртному|Церква св. Косьми і Даміана в Сквіртному|pl| Cerkiew św. św. Kosmy i Damiana w Skwirtnem }}]] |
[[Файл:Skwirtne 4.jpg|230px|міні|ліворуч|{{нп3| Церква св. Косьми і Даміана в Сквіртному|Церква св. Косьми і Даміана в Сквіртному|pl| Cerkiew św. św. Kosmy i Damiana w Skwirtnem }}]] |
||
| ⚫ | |||
[[Файл:Berest cerkiew1.jpg|280px|міні|{{нп3| Церква св. Косьми і Даміана в Берешці| Церква св. Косьми і Даміана в Берешці|pl| Cerkiew św. św. Kosmy i Damiana w Bereście}}]] |
|||
[[Файл:Zdynia cerkiew 1.JPG|280px|міні|[[Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Ждиня)]]]] |
[[Файл:Zdynia cerkiew 1.JPG|280px|міні|[[Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Ждиня)]]]] |
||
[[Файл:Museum of Folk Architecture and Ethnography in Pyrohiv - wooden church from Kanora.jpg|280px|міні|Церква св. Покрова із села Канора, яка нагадує форми храму, вивезеного до Праги. [[Національний музей народної архітектури та побуту України|Музей просто неба в Пирогові]] (Україна)]] |
[[Файл:Museum of Folk Architecture and Ethnography in Pyrohiv - wooden church from Kanora.jpg|280px|міні|Церква св. Покрова із села Канора, яка нагадує форми храму, вивезеного до Праги. [[Національний музей народної архітектури та побуту України|Музей просто неба в Пирогові]] (Україна)]] |
||
[[Файл:Шелестівська Михай-лівська церква 2.jpg|230px|міні|Михайлівський церква ([[1777]]) із села Шелестове ([[Закарпатський музей народної архітектури та побуту]])]] |
|||
'''Лемківська школа народного храмового будівництва''' (''лемківський храм, лемківська церква'' або ''лемківський тип'') — [[Архітектура|архітектурний]] тип церков, поширених на теренах у [[Карпати|Карпатах]], які населяли [[лемки]]. За визначеннями дослідників, ''лемківська церква'' — «сукупність історично усталених традиційних засобів архітектурного формування простору, конструктивних рішень в дереві, які виробились на основі світогляду, естетичних ідеалів на [[Лемківщина|Лемківщині]]».<ref name="Дерев'яна архітектура">''Тарас Я. М''. Українська сакральна дерев'яна архітектура —Львів, 2006 — С. 235-238.</ref> |
'''Лемківська школа народного храмового будівництва''' (''лемківський храм, лемківська церква'' або ''лемківський тип'') — [[Архітектура|архітектурний]] тип церков, поширених на теренах у [[Карпати|Карпатах]], які населяли [[лемки]]. За визначеннями дослідників, ''лемківська церква'' — «сукупність історично усталених традиційних засобів архітектурного формування простору, конструктивних рішень в дереві, які виробились на основі світогляду, естетичних ідеалів на [[Лемківщина|Лемківщині]]».<ref name="Дерев'яна архітектура">''Тарас Я. М''. Українська сакральна дерев'яна архітектура —Львів, 2006 — С. 235-238.</ref> |
||
== Загальна характеристика лемківських церков == |
== Загальна характеристика лемківських церков == |
||
[[Лемки]] будували виключно [[Дерев'яні храми України|дерев'яні храми]] до кінця [[XVIII століття]], тобто до часу появи нових будівельних матеріалів: [[Цегла|цегли]] і каменю. В основі лемківської церкви «закладена асиметрична композиція з виразним спадом висот із заходу на схід, а не симетрична рівновага пропорцій поміж верхами бабинця і вівтаря». Головна відмінність лемківського типу від словацького і польського полягає у тому, що храми лемків мають ступінчасто-пірамідальну форму перекриття над центральним і східним зрубами. Чеський дослідник Ф. Заплетал, що ввів у науковий обіг термін «лемківська церква», [[1926]] року зазначив: «Лемківський тип характерний тим, що західна вежа висока та з розвиненими барочними банями, що звичайно є наслідком західних впливів… У лемківських церквах у перекритті зрубів панує виразний {{нп3|Бойківський храм|бойківський ступінчасто-пірамідальний тип|pl|Cerkiew bojkowska}}».<ref name="Дерев'яна архітектура"></ref> |
[[Лемки]] будували виключно [[Дерев'яні храми України|дерев'яні храми]] до кінця [[XVIII століття]], тобто до часу появи нових будівельних матеріалів: [[Цегла|цегли]] і каменю. В основі лемківської церкви «закладена асиметрична композиція з виразним спадом висот із заходу на схід, а не симетрична рівновага пропорцій поміж верхами бабинця і вівтаря». Головна відмінність лемківського типу від словацького і польського полягає у тому, що храми лемків мають ступінчасто-пірамідальну форму перекриття над центральним і східним зрубами. Чеський дослідник Ф. Заплетал, що ввів у науковий обіг термін «лемківська церква», [[1926]] року зазначив: «Лемківський тип характерний тим, що західна вежа висока та з розвиненими барочними банями, що звичайно є наслідком західних впливів… У лемківських церквах у перекритті зрубів панує виразний {{нп3|Бойківський храм|бойківський ступінчасто-пірамідальний тип|pl|Cerkiew bojkowska}}».<ref name="Дерев'яна архітектура"></ref> |
||
| Рядок 35: | Рядок 34: | ||
* ''Південно-східний тип'' вирізняється у [[Підкарпатська Русь|Закарпатській Русі]]. Храми мають дводільниий план, вежу-дзвіницю над зрубом бабинця з прямими стінами, верхи із заломами, що завершані [[сиґнатурка (вежа)| сиґнатурками]]. Найяскравішими взірцями цього стилю є церкви св. Михайла у с. Медведиці (з 1923 року — у [[Прага|Празі]]), св. Михайла у с. Глиненці (1770) тощо.<ref name="Луганськ"></ref> |
* ''Південно-східний тип'' вирізняється у [[Підкарпатська Русь|Закарпатській Русі]]. Храми мають дводільниий план, вежу-дзвіницю над зрубом бабинця з прямими стінами, верхи із заломами, що завершані [[сиґнатурка (вежа)| сиґнатурками]]. Найяскравішими взірцями цього стилю є церкви св. Михайла у с. Медведиці (з 1923 року — у [[Прага|Празі]]), св. Михайла у с. Глиненці (1770) тощо.<ref name="Луганськ"></ref> |
||
== Лемківські храми в Україні == |
|||
На початок [[ХХІ]] століття збереглось 69 лемківських храмів.<ref>[http://lemko.org/polish/cerkwie.html Eisele Wanda. Drewniane cerkwie łemkowskie]</ref> |
|||
На станом на початок [[ХХІ]] століття нараховується 69 лемківських храмів.<ref>[http://lemko.org/polish/cerkwie.html Eisele Wanda. Drewniane cerkwie łemkowskie]</ref> Переважна більшість розташована у [[Польща|Польщі]] та [[Словаччина|Словаччині]]. В [[Україна|Україні]] збереглось лише п'ять церков. У лемківському стилі зведені Михайлівський храм у Бистрому, присілку [[Свалява|Сваляви]] ([[18 століття|ХVIII ст.]]),<ref>[http://derev.org.ua/zakarp/svaliava.htm Лемківський храм у Бистрому (Свалява)]</ref> значно перебудований [[Церква святого Архангела Михаїла (Руська Кучава)|Михайлівський храм у Руській Кучаві]] на [[Закарпаття|Закарпатті]] ([[18 століття|ХVIII ст.]]).<ref>[http://derev.org.ua/zakarp/ruska_kuchava.htm Лемківський храм у Руській Кучаві (Закарпаття)]</ref> Ще три сакральні споруди відновили у [[Музей просто неба|музеях просто неба]]: церкви Покрова Пресвятої Богородиці ([[1792]]) із села Канора [[Міжгірський район|Міжгірського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]] в [[Національний музей народної архітектури та побуту України |Національному музеї народної архітектури та побуту України]], св. Володимира та Ольги із села [[Коттанс|Котань]] у [[Шевченківський гай |Шевченківському гаю]] і Михайлівський церква ([[1777]]) із села Шелестове [[Мукачівський район|Мукачівського району]] в [[Закарпатський музей народної архітектури та побуту|Закарпатському музеї народної архітектури та побуту в Ужгороді]].<ref>http://society.lb.ua/culture/2009/10/02/9926_8_naytsinnishih_derevyanih_tserkov_.html 8 найцінніших дерев'яних церков України. — 2009. — 2 жовтня.]</ref> |
|||
== Світова спадщина ЮНЕСКО == |
== Світова спадщина ЮНЕСКО == |
||
| Рядок 62: | Рядок 62: | ||
* [http://society.lb.ua/culture/2009/10/02/9926_8_naytsinnishih_derevyanih_tserkov_.html 8 найцінніших дерев'яних церков України. — 2009. — 2 жовтня.] |
* [http://society.lb.ua/culture/2009/10/02/9926_8_naytsinnishih_derevyanih_tserkov_.html 8 найцінніших дерев'яних церков України. — 2009. — 2 жовтня.] |
||
* [http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/rozne/rozne_architektura.htm ''Красовський Іван''. Лемківське народне будівництво] |
* [http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/rozne/rozne_architektura.htm ''Красовський Іван''. Лемківське народне будівництво] |
||
* [http://derev.org.ua/zakarp/svaliava.htm Лемківський храм у Бистрому (Свалява)] |
|||
* [http://derev.org.ua/zakarp/ruska_kuchava.htm Лемківський храм у Руській Кучаві (Закарпаття)] |
|||
[[Категорія:Дерев'яна архітектура]] |
[[Категорія:Дерев'яна архітектура]] |
||
Версія за 20:40, 28 червня 2013
Лемківська школа народного храмового будівництва (лемківський храм, лемківська церква або лемківський тип) — архітектурний тип церков, поширених на теренах у Карпатах, які населяли лемки. За визначеннями дослідників, лемківська церква — «сукупність історично усталених традиційних засобів архітектурного формування простору, конструктивних рішень в дереві, які виробились на основі світогляду, естетичних ідеалів на Лемківщині».[1]
Загальна характеристика лемківських церков
Лемки будували виключно дерев'яні храми до кінця XVIII століття, тобто до часу появи нових будівельних матеріалів: цегли і каменю. В основі лемківської церкви «закладена асиметрична композиція з виразним спадом висот із заходу на схід, а не симетрична рівновага пропорцій поміж верхами бабинця і вівтаря». Головна відмінність лемківського типу від словацького і польського полягає у тому, що храми лемків мають ступінчасто-пірамідальну форму перекриття над центральним і східним зрубами. Чеський дослідник Ф. Заплетал, що ввів у науковий обіг термін «лемківська церква», 1926 року зазначив: «Лемківський тип характерний тим, що західна вежа висока та з розвиненими барочними банями, що звичайно є наслідком західних впливів… У лемківських церквах у перекритті зрубів панує виразний бойківський ступінчасто-пірамідальний тип».[1]
Архітектурна структура традиційної лемківської церкви, що була започаткована на рубежі XVI і XVII століть, розділена на три частини: вівтар, нава і бабинець. Це відповідало уявленням про поділ Всесвіту на Божественні Небеса, світ людей, які прагнуть до Бога, і грішників. Зазвичай вівтар у лемківській церкві квадратної або восьмикутної, а нава — квадратної або прямокутної форми. Лемківські церкви ззовні перекриті ламаним дахом-наметом, вкриті ґонтом і часто увінчані, запозиченою з латинських костелів сиґнатуркою або невеликою бароковою банею зі шпилем.
Іншим поширеним запозиченням стало будівництво дзвіниці із заходу, над бабинцем, замість зведення окремої споруди. Ці вежі були з ренесансними або бароковими банями. Кожна вежа увінчана хрестом. Найвишуканіше прикрашені найдавніші лемківські храми. З кінця XVIII столітті й у пізніші часи оздоблення набагато скромніше.
ХІХ століття принесло ще більшу простоту в лемківську церковну архітектуру, що проявилось в оформленні даху й зникненні чіткого поділу між бабинцем і вівтарем. Протягом того періоду до Лемківщини стали проникати елементи австрійської архітектури, найтиповішим елементом якої була вежа прямокутної форми. Поступово стали будувати церкви з цегли.
Види лемківських церков
Лемківські храми побутують по обох сторонах Карпат. Цей архітектурний стиль поширений від горішньої течії ріки Сяну і Ляборця на півдні до горішньої течії Тополі і Попраду на заході. Р. Райнфус стверджував, що східні межі ареалу просунулись до с. Липівці, а після розібрання там церкви — до с. Балутанці у долині Яселки в Сяноцькому повіті. На південному боці Карпат цей тип просунувся до басейну річки Уж до с. Кострина і Сіль і середньої течії Латориці до с. Плоска і Обава в околицях Сваляви.[2]
Первісний архітектурний стиль лемківських храмів зазнав численні зміни, на який вплинули контакти лемків з іншими культурними традиціями. Попри це всі лемківські церкви чітко зберегли свої основні риси, які дозволяють відрізняти їх від інших архітектурних церковних типів карпатського регіону.
Можна виділити західний та східний типи. Західнолемківські храми вирізняються наявністю вежі на західному боці й трьох шатер з куполами. Храм у плані — квадратний. Східнолемківські або ославські (від долини Ослави) храми будували з окремою дзвіницею. Існує також більш детальний поділ на північно-західний, північно-східний, північний, південний і південно-східний типи.[1]
- Північно-західний тип:
- — Класичний лемківський тип — тридільний план, закладений із трьох квадратів; нава ширша і вища за інші частини; вежа над бабинцем з похилими стінами; верхи вежі, нави, вівтаря завершуються банями з ліхтарями. Взірцями цього стилю є церкви св. Якова у Поворознику (1604), Покрова Пресвятої Богородиці в Овчарах (1653), св. Параскеви у Квятоні (1700) тощо.
- — Північно-західний (пізній) тип — храм з видовженими навою, вівтарем й особливо бабинцем; нерегулярними проміжками заломів верхів; часто гранчастим вівтарем; захристієм, забудованим разом із церквою. До цього типу відносяться церкви св. Михайла у с. Красне (1760), св. Косьми і Даміана в Сквіртному (1837)[pl], св. Дмитра у с. Ставищі (1813) тощо.
- Північний тип — храми з дво-, тридільним планом; гранчастим вівтарем, що має виступаючу захристію; з двоспадовим дахом замість заломаних верхів; домінантною вежею з похилими стінами, що оточена дерев'яними загатами, вишуканими дерев'яними сиґнатурками, які вінчають шатрові верхи бабинця, нави і вівтаря. Найкращими прикладами цього типу є церкви Покрова Богородиці у Ждині (1786), Різдва Богородиці у с. Нова Весь (1795), св. Михайла у с. Лосє (1800), св. Михайла у с. Ропиця Горна (Ропиця Руська) тощо.
- Північно-східний тип безвежового і вежового варіантів з бароковим декоративним завершенням верхів.
- — До вежового варіанту відносяться церкви Всіх Святих у с. Мошанець (1824), св. Онуфрія в с. Віслок Дольний.
- — Представниками безвежового варіанту є церкви св. Михайла у с. Зубенсько (1789), Покрова Богородиці в с. Команча (1800–1803) тощо.
- Південний тип — храм з дводільним планом; видовженою прямокутною навою з внутрішнім виділеним бабинцем; вежею стовпової конструкції, зведеною на зрубі бабинця. У цьому стилі збудовані церкви св. Миколая у с. Липовець (1703), св. Василя у с. Крайнє Чорне тощо.
- Південно-східний тип вирізняється у Закарпатській Русі. Храми мають дводільниий план, вежу-дзвіницю над зрубом бабинця з прямими стінами, верхи із заломами, що завершані сиґнатурками. Найяскравішими взірцями цього стилю є церкви св. Михайла у с. Медведиці (з 1923 року — у Празі), св. Михайла у с. Глиненці (1770) тощо.[2]
Лемківські храми в Україні
На станом на початок ХХІ століття нараховується 69 лемківських храмів.[3] Переважна більшість розташована у Польщі та Словаччині. В Україні збереглось лише п'ять церков. У лемківському стилі зведені Михайлівський храм у Бистрому, присілку Сваляви (ХVIII ст.),[4] значно перебудований Михайлівський храм у Руській Кучаві на Закарпатті (ХVIII ст.).[5] Ще три сакральні споруди відновили у музеях просто неба: церкви Покрова Пресвятої Богородиці (1792) із села Канора Міжгірського району Закарпатської області в Національному музеї народної архітектури та побуту України, св. Володимира та Ольги із села Котань у Шевченківському гаю і Михайлівський церква (1777) із села Шелестове Мукачівського району в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту в Ужгороді.[6]
Світова спадщина ЮНЕСКО
2008 року церкви св. Миколая у Бодруджалі (1658), яка за деякими твердженнями, є прототипом храмів лемківського типу,[7] та Архангела Михаїла (1742) потрапили до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Словаччині.
2013 року ще кілька лемківських храмів, зокрема церкви св. Якова у Поворознику (1604), Покрова Пресвятої Богородиці в Овчарах (1653), св. Параскеви у Квятоні (1700), Архангела Михаїла в Брунарах (1616), св. Михаїла Архангела в Туринському (XVI-ХІХ ст.), разом з іншими дерев'яними церквами в Польщі та Україні також стали об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Тарас Я. М. Українська сакральна дерев'яна архітектура —Львів, 2006 — С. 235-238.
- ↑ а б Тарас Я. М. Лемківська школа народного храмового будівництва // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 65-річчю депортації українців з території Польщі на Східну Україну. — Луганськ, 2010. — С. 37-47
- ↑ Eisele Wanda. Drewniane cerkwie łemkowskie
- ↑ Лемківський храм у Бистрому (Свалява)
- ↑ Лемківський храм у Руській Кучаві (Закарпаття)
- ↑ http://society.lb.ua/culture/2009/10/02/9926_8_naytsinnishih_derevyanih_tserkov_.html 8 найцінніших дерев'яних церков України. — 2009. — 2 жовтня.]
- ↑ Chrám v Bodružali
Джерела
- Тарас Я. М. Українська сакральна дерев'яна архітектура —Львів, 2006.
- Драган М. Українські деревляні церкви. — Львів, 1937. — Ч. 1, 2.
- Логвин Г. Украинские Карпаты. — М., 1973.
- Поп Й., Поп Д. В горах й долинах Закарпатья. — М., 1971.
- Кавачовичова-Пушкарьова Б., Пушкар І. Дерев'яні церкви східного обряду на Словаччині // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. — Пряшів, 1971. — Т. 5.
- Brykowski R. Lemkowska drewniana architektura cerkiewna w Polsce, na Słowacji i Rusi Zakarpackiej, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1986
- Кармазин-Каковський Всеволод. Мистецька цінність лемківської церкви // Пам'ятки України. — 1997. — № 2
- Лемківські церкви
- Закарпаття: Михайлівська церква у Бистрому — шедевр дерев'яної архітектури лемків. — 2011. — 21.09.
- Лемків край // Тиждень. — 2010. — 26.03.
- 8 найцінніших дерев'яних церков України. — 2009. — 2 жовтня.
- Красовський Іван. Лемківське народне будівництво
- Лемківський храм у Бистрому (Свалява)
- Лемківський храм у Руській Кучаві (Закарпаття)