Еліезер Бен-Єгуда

Еліезер Бен-Єгуда
івр. אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎
Файл:Eliezer Ben Jehuda.jpg
Ім'я при народженні	Лейзер-Іцхок Перельман
Народився	7 січня 1858 с. Лужки, Віленська губернія
Помер	16 грудня 1922 Єрусалим ·туберкульоз
Поховання	Єврейське кладовище на Оливковій горі
Країна	Російська імперія  Османська імперія  Підмандатна Палестина
Місце проживання	Російська імперія Підмандатна Палестина Османська Палестина
Діяльність	Лінгвіст
Галузь	мовознавство
Відомий завдяки	Був «батьком мови іврит»
Alma mater	Daugavpils State Gymnasiumd
Знання мов	іврит, арабська, російська і арамейська
Членство	Hebrew Language Committeed (16 грудня 1922)
Посада	президент
Родичі	Solomon Naphtali Hertz Jonasd і Gil Hovavd
У шлюбі з	Девора Бен-Єгуда і Хемда Бен-Єгуда
Діти	Ітамар Бен-Аві і Дола Бен-Єгуда Віттманн
Медіафайли у Вікісховищі

Еліезер Бен-Єгуда (івр. ‏אליעזר בן-יהודה‎) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1859, с. Лужки Виленскої губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження іврита, як розмовної мови, видавав перший щотижневик на івриті, був засновником комітету мови іврит, почав публікацію першого повного словника мови.

Біографія

Народився у с. Лужки, Віленської губернії (зараз Шарковщинський район, Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору і Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив в єшиві, де вивчав не тільки релігійні але й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища у м. Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 р. поступив на навчання до Сорбонського університету у Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті продовжував вдосконалювати гебрейську мову, граматику. В цей час познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, але й консолідуючим заходом для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Зіон Бен Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки на ній. Для вивчення дітей мові, сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб в школі де він викладав, деякі предмети викладалися виключно на івриті. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета на мові іврит — «Га-Цеві». У 1890 р. був заснований «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. був реорганізований у Академію мови іврит, яка є зараз головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак її не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами був проголошений однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося у великій мірі завдяки клопотанням Бен-Єгуди. Помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.

Посилання

• Цікаве про мову — Друге воскресіння (укр.)
• Батько сучасного івриту (рос.)
• Еліезер Бен-Єгуда: відродження иврита (рос.)
• «Бен-Єгуда Еліезер», Електронна єврейска енциклопедія (рос.)