Геометрія чисел: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
tagged non-categorized.
DixonDBot (обговорення | внесок)
м Додавання/виправлення дати для: Шаблон:Без категорій; косметичні зміни
Рядок 8: Рядок 8:
то ''K'' містить ненульовий вектор у Γ.
то ''K'' містить ненульовий вектор у Γ.
== Пізніші дослідження в геометрії чисел ==
== Пізніші дослідження в геометрії чисел ==
У 1930-1960 дослідження з геометрії чисел проводилося багатьма теоретиками (в тому числі Луісом Морделла, Гарольдом Девенпортом і Карлом Людвігом Зігелем). В останні роки Ленстра, Бріон, Барвінок розробили комбінаторні теорії, які перераховують решітки точок в деяких опуклих тілах.
У 1930-1960 дослідження з геометрії чисел проводилося багатьма теоретиками (в тому числі Луісом Морделла, Гарольдом Девенпортом і Карлом Людвігом Зігелем). В останні роки Ленстра, Бріон, Барвінок розробили комбінаторні теорії, які перераховують решітки точок в деяких опуклих тілах.
=== Підмножинна теорема В. М. Шмідта ===
=== Підмножинна теорема В. М. Шмідта ===
В геометрії чисел, теорему про підмножини було отримано Вольфгангом Шмідтом в 1972 році. У ній говориться, що якщо ''L''<sub>1</sub>,...,''L''<sub>''n''</sub> лінійно незалежні лінійні форми від ''n'' змінних з алгебраїчними коефіцієнтами і якщо ε> 0 будь-яке дійсне число, то ненульові цілі точки ''x'' з<br />
В геометрії чисел, теорему про підмножини було отримано Вольфгангом Шмідтом в 1972 році. У ній говориться, що якщо ''L''<sub>1</sub>,...,''L''<sub>''n''</sub> лінійно незалежні лінійні форми від ''n'' змінних з алгебраїчними коефіцієнтами і якщо ε> 0 будь-яке дійсне число, то ненульові цілі точки ''x'' з<br />
:<math>|L_1(x)\cdots L_n(x)|<|x|^{-\epsilon}</math>
:<math>|L_1(x)\cdots L_n(x)|<|x|^{-\epsilon}</math>
лежать в кінцевому числі власних підмножин '''Q'''<sup>''n''</sup>.
лежать в кінцевому числі власних підмножин '''Q'''<sup>''n''</sup>.


== Джерела ==
== Джерела ==
*[[Мінковський]] Г. Геометрія чисел. Лейпциг, 1911 р. (перевидана в 1996 р.)
* [[Мінковський]] Г. Геометрія чисел. Лейпциг, 1911 р. (перевидана в 1996 р.)
*[[Чеботарьов Микола Григорович|Чеботарьов М.Г.]] Нотатки з алгебри і теорії чисел. Вчені записки Казанського Університету, 1934. (перевидана в 1994 р.)
* [[Чеботарьов Микола Григорович|Чеботарьов М.Г.]] Нотатки з алгебри і теорії чисел. Вчені записки Казанського Університету, 1934. (перевидана в 1994 р.)
*Касселс Дж.В.С. Геометрія чисел. М.: Мир, 1965.
* Касселс Дж.В.С. Геометрія чисел. М.: Мир, 1965.
*[[Колмогоров]] А.М., Юшкевич А.П. (ред.) Математика XIX століття. М.: Наука.
* [[Колмогоров]] А.М., Юшкевич А.П. (ред.) Математика XIX століття. М.: Наука.
*Том 1 Математична логіка. Алгебра. Теорія чисел. Теорія ймовірностей. 1978, стор 143-151.
* Том 1 Математична логіка. Алгебра. Теорія чисел. Теорія ймовірностей. 1978, стор 143-151.
*Грубер П.М., Леккеркеркер К.Г. Геометрія чисел, М.: Наука, 2008. ISBN 5-02-036036-8
* Грубер П.М., Леккеркеркер К.Г. Геометрія чисел, М.: Наука, 2008. ISBN 5-02-036036-8


{{Без категорій}}
{{Без категорій|дата=червень 2013}}

Версія за 06:55, 6 червня 2013

Геометрія чисел - розділ теорії чисел, створений Мінковським в 1894 році. У загальних рисах цю теорію можна охарактеризувати як застосування в теорії чисел геометричних понять і методів. Сам Мінковський досліджував взаємини між опуклими множинами і цілочисельними решітками в багатовимірному просторі. Якщо рівняння або нерівності має рішення в цілих числах, то це означає, що геометричне тіло, яке визначається цим рівнянням або нерівністю, містить одну або більше точок цілочисельної решітки. У ході досліджень було доведено фундаментальна теорема Мінковського, з якої автор отримав ряд важливих наслідків в теорії лінійних і квадратичних форм, а також в теорії діофантових наближень. Згодом істотний внесок у геометрію чисел внесли Вороний, Морделла, Девенпорт, Зігель та інші.

Результати Маньківського

Припустимо, що Γ є решіткою в n-вимірному евклідовому просторі Rn і K є опуклим центрально-симетричним тілом. Теореми Мінковського, яку іноді називають першою теоремою Мінковського, стверджує, що якщо то K містить ненульовий вектор у Γ.

Пізніші дослідження в геометрії чисел

У 1930-1960 дослідження з геометрії чисел проводилося багатьма теоретиками (в тому числі Луісом Морделла, Гарольдом Девенпортом і Карлом Людвігом Зігелем). В останні роки Ленстра, Бріон, Барвінок розробили комбінаторні теорії, які перераховують решітки точок в деяких опуклих тілах.

Підмножинна теорема В. М. Шмідта

В геометрії чисел, теорему про підмножини було отримано Вольфгангом Шмідтом в 1972 році. У ній говориться, що якщо L1,...,Ln лінійно незалежні лінійні форми від n змінних з алгебраїчними коефіцієнтами і якщо ε> 0 будь-яке дійсне число, то ненульові цілі точки x з

лежать в кінцевому числі власних підмножин Qn.

Джерела

  • Мінковський Г. Геометрія чисел. Лейпциг, 1911 р. (перевидана в 1996 р.)
  • Чеботарьов М.Г. Нотатки з алгебри і теорії чисел. Вчені записки Казанського Університету, 1934. (перевидана в 1994 р.)
  • Касселс Дж.В.С. Геометрія чисел. М.: Мир, 1965.
  • Колмогоров А.М., Юшкевич А.П. (ред.) Математика XIX століття. М.: Наука.
  • Том 1 Математична логіка. Алгебра. Теорія чисел. Теорія ймовірностей. 1978, стор 143-151.
  • Грубер П.М., Леккеркеркер К.Г. Геометрія чисел, М.: Наука, 2008. ISBN 5-02-036036-8