Варнава (Філатов): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
{{однофамільці|Філатов}}
{{однофамільці|Філатов}}
'''Архієпископ Макіївський Варнава ''' (в миру '''Станіслав (В'ячеслав) Юрійович Філатов''') (*[[21 квітня]] [[1953]], м. [[Ашгабад]] ([[Туркменістан]]) — [[архієпископ]] [[Макіївка|Макіївський]], [[вікарій]] [[Донецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Донецької єпархії]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]].
'''Архієпископ Макіївський Варнава ''' (в миру '''Станіслав (В'ячеслав) Юрійович Філатов''') (*[[21 квітня]] [[1953]], м. [[Ашгабад]] ([[Туркменістан]]) — [[архієпископ]] [[Макіївка|Макіївський]], [[вікарій]] [[Донецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Донецької єпархії]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]].

Громадянин Росії<ref>{{Cite web|url=https://molfar.com/upc-mp|title=Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування|website=molfar.com|access-date=2024-04-20}}</ref>.


== Біографія ==
== Біографія ==


Архієпископ Макіївський Варнава народився 21 квітня 1953 року в Ашгабаді ТРСР у православній сім'ї. Батько і мати були медичними працівниками. У 1974 році переїхав з родиною до Абхазії в Сухумі, де займався іконописом, співав у церковному хорі та ніс послух вівтарника.
Архієпископ Макіївський Варнава народився 21 квітня 1953 року в Ашгабаді ТРСР у православній сім'ї. Батько і мати були медичними працівниками. У 1974 році переїхав з родиною до Грузинської РСР у Сухумі, де займався іконописом, співав у церковному хорі та ніс послух вівтарника.
22 квітня 1976 року в кафедральному Благовіщенському соборі Сухумі Митрополитом Сухумським та Абхазьким Ілією висвячений у сан диякона з призначенням служити у тому ж соборі.
22 квітня 1976 року в кафедральному Благовіщенському соборі Сухумі Митрополитом Сухумським та Абхазьким Ілією висвячений у сан диякона з призначенням служити у тому ж соборі.
Рядок 13: Рядок 15:
2 травня 1991 року в Луганському кафедральному Петропавлівському соборі єпископом Донецьким і Луганським Іоанникієм висвячений у сан священика з призначенням «на настоятельське служіння в Свято-Іоанно-Кронштадтський храм м. Кіровське Донецької області». Того ж року вступив на заочний сектор Київської духовної семінарії.
2 травня 1991 року в Луганському кафедральному Петропавлівському соборі єпископом Донецьким і Луганським Іоанникієм висвячений у сан священика з призначенням «на настоятельське служіння в Свято-Іоанно-Кронштадтський храм м. Кіровське Донецької області». Того ж року вступив на заочний сектор Київської духовної семінарії.
1 червня 1993 року призначений кліриком Свято-Казанського собору м. Макіївки Донецької області. 8 червня 1993 року&nbsp;— настоятелем Свято-Георгіївського собору м. Макіївки.
1 червня 1993 року призначений кліриком Свято-Казанського собору м. Макіївки Донецької області. 8 червня 1993 року&nbsp;— настоятелем Свято-Георгіївського собору Макіївки.
5 січня 1995 року в Донецькому кафедральному Свято-Миколаївському соборі єпископом Донецьким і Маріупольським Іполитом був пострижений у чернецтво з ім'ям Варнава на честь апостола від 70-ти Варнави (день тезоіменитства 17 січня).
5 січня 1995 року в Донецькому кафедральному Свято-Миколаївському соборі єпископом Донецьким і Маріупольським Іполитом був пострижений у чернецтво з ім'ям Варнава на честь апостола від 70-ти Варнави (день тезоіменитства 17 січня).
Рядок 25: Рядок 27:
З 27 жовтня 1998 року призначений бути членом єпархіальної ради Донецької єпархії. З 25 березня 2002 року&nbsp;— благочинний Торезького округу.
З 27 жовтня 1998 року призначений бути членом єпархіальної ради Донецької єпархії. З 25 березня 2002 року&nbsp;— благочинний Торезького округу.
24 січня 2007 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви архімандриту Варнаві (Філатову) призначено бути єпископом Макіївським, вікарієм Донецької єпархії.
24 січня 2007 року синод УПЦ МП призначив Філатова єпископом Макіївським, вікарієм Донецької єпархії.
11 лютого 2007 року у Свято-Георгіївському соборі Макіївки відбулася архієрейська хіротонія отця Варнави в єпископа Макїївського, вікарія Донецької єпархії.
11 лютого 2007 року у Свято-Георгіївському соборі Макіївки відбулася архієрейська хіротонія отця Варнави в єпископа Макїївського, вікарія Донецької єпархії.

Версія за 14:36, 20 квітня 2024

Варнава
Народився 21 квітня 1953(1953-04-21) (71 рік)
Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР
Діяльність священник
Alma mater Київська духовна семінарія
Посада єпископ
Конфесія православ'я
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Архієпископ Макіївський Варнава (в миру Станіслав (В'ячеслав) Юрійович Філатов) (*21 квітня 1953, м. Ашгабад (Туркменістан) — архієпископ Макіївський, вікарій Донецької єпархії УПЦ (МП).

Громадянин Росії[1].

Біографія

Архієпископ Макіївський Варнава народився 21 квітня 1953 року в Ашгабаді ТРСР у православній сім'ї. Батько і мати були медичними працівниками. У 1974 році переїхав з родиною до Грузинської РСР у Сухумі, де займався іконописом, співав у церковному хорі та ніс послух вівтарника.

22 квітня 1976 року в кафедральному Благовіщенському соборі Сухумі Митрополитом Сухумським та Абхазьким Ілією висвячений у сан диякона з призначенням служити у тому ж соборі.

1991 року переїздить у Макіївку Донецької області.

2 травня 1991 року в Луганському кафедральному Петропавлівському соборі єпископом Донецьким і Луганським Іоанникієм висвячений у сан священика з призначенням «на настоятельське служіння в Свято-Іоанно-Кронштадтський храм м. Кіровське Донецької області». Того ж року вступив на заочний сектор Київської духовної семінарії.

1 червня 1993 року призначений кліриком Свято-Казанського собору м. Макіївки Донецької області. 8 червня 1993 року — настоятелем Свято-Георгіївського собору Макіївки.

5 січня 1995 року в Донецькому кафедральному Свято-Миколаївському соборі єпископом Донецьким і Маріупольським Іполитом був пострижений у чернецтво з ім'ям Варнава на честь апостола від 70-ти Варнави (день тезоіменитства 17 січня).

З 22 жовтня 1995 року по 16 серпня 1996 року був благочинним Макіївського округу.

11 жовтня 1996 року архієпископ Донецький і Маріупольський Іларіон возвів отця Варнаву в сан ігумена.

31 серпня 1997 року Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України, возведений у сан архімандрита.

З 27 жовтня 1998 року призначений бути членом єпархіальної ради Донецької єпархії. З 25 березня 2002 року — благочинний Торезького округу.

24 січня 2007 року синод УПЦ МП призначив Філатова єпископом Макіївським, вікарієм Донецької єпархії.

11 лютого 2007 року у Свято-Георгіївському соборі Макіївки відбулася архієрейська хіротонія отця Варнави в єпископа Макїївського, вікарія Донецької єпархії.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 29 березня 2007 року, призначений керуючим Бердянською єпархією з титулом «Бердянський і Приморський».

18 жовтня 2007 року звільнений від управління Бердянською єпархією та призначений вікарієм Донецької єпархії.

28 серпня 2014 року возведений в сан архієпископа.

У травні 2015 брав участь в публічних акціях терористичної організації «ДНР».[2]

Державні нагороди

  • Орден «За заслуги» III ст. (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[3]

Примітки

  1. Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
  2. Иерархи УПЦ отпраздновали годовщину создания «ДНР» и День победы » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
  3. Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 21 грудня 2013.